Але привілеї, поєднані з шляхетством, а також практика королівської канцелярії, яка не хотіла випускати колишній королівський привілей з королівських рук, означали, що обтяжливий шлях, указаний сеймом і підтриманий зборами, був ухилений, і грамоти отримувалися по-старому, безпосередньо від короля. У світлі закону 1601 р. таке дарування вважалося зловживанням шляхти, тому сеймик швидко стримався проти нього, як видно з сеймової інструкції 1637 р. 4) Що різними практиками, як сказано в пункті цієї інструкції, люди звикають приходити до шляхетної клейноди, здобутої кров’ю предків наших, тому депутати постановлять, щоб не було корінних народів і нобілітації будуть дійсними згодом, якщо вони не були запропоновані на наших зборах і не було отримано згоди всіх громадян... якби вони стояли інакше, то не мали б ваги. Отримання шляхетства через суд було навіть виключено 5), і навіть були вчинені дії проти сейму, коли він у 1641 р. ухвалив постанову, щоб шляхетські рішення приймалися на сеймі, вимагаючи, щоб вони, відповідно до старого права, також вирішувалися на сеймиках, і лише за згодою станів давався дозвіл на сеймі6). Отже, в інструкції до партії з 1646 р. читаємо7), що шляхта й корінні люди не повинні бути допущені до участі в сеймиках, що не пропонуються, - і це прохання є директивою для наступних сеймиків цього другого періоду8). І ось що читає інструкція з 1650 р.: корінні та дворянські двори підлягають згоді ради міністрів, щоб старе право (сеймики) не відступалося; а в 1665 і 1666 роках було сказано ще виразніше: ніякі тубільці і шляхтичі, які не були присутні на місцевих зборах, не будуть допущені9). Принцип, що шляхетство чи юдигенат має надаватися на сеймі тільки тим, хто добре заслужив і рекомендований сеймиками та гетьманами, є правилом, що панує в цьому другому періоді розвитку сеймику, як бачимо з сеймової інструкції 1669 р.10).
Перемога дворянства ще не була повною, дворянство завжди досягалося без впливу зборів. У всякому разі, слід визнати, що шляхта використовує свою часткову перемогу не тільки для зміцнення здобутих привілеїв, але ще більше для блага польського уряду. Це видно з численних постанов чи дезидератів асамблей, більш цікаві з яких ми лише процитуємо. І так коли відомо
') Ib. № 201 ст. 21 та № 204 ст. 19 2) Ib. 204 ст. 19. •) Того ж року 1636 No 200 статей 35. *) Ib. № 204 ст. 29. 5J Ib. № 209 ст. 44 «) Ib. № 212 ст. 22. ') Ib. 227 ст. 21. 8) Лауда Х. № 37 ст. 29. ») Ib. № 224 ст. 9 та 208 ст. 34. i°) Ib. № 272 ст. 62.
XXVI