Але Неймік дбав не тільки про захист головних міст землі. Як свідчать laudas, зібрані в цьому томі, дбали також про укріплення інших менших міст, таких як Сянок, Кросно, Самбор, Дрогобич, Стрий, Вішня, Жидачув J). Більше того, наша місцева рада заступається в Сеймі за міста, розташовані далі, як Подгайце, Кам’янець-Подільський, і навіть за приватні укріплення, як Сенява та Бжежауй, виявляючи таким чином серйозну турботу про захист міст, які є щитами, та захист землі. Численні згадки про оборонні заходи та менші культурні центри містять цінний внесок в історію прикордонних міст.
Також маємо допоміжний матеріал до історії тогочасних воєн, майже до кожної з численних експедицій на Збарі, Берестецькому, Барі, Краснику, Могилові, Чуднові, Підгаї та ін., особливо щодо участі в них нашого воєводства.
А в інших питаннях, як культурні питання (поштовий регламент), так і цивілізаційні питання, як ставлення до Львівської Академії і ставлення до Церкви, у нашій збірці є багато матеріалу. Зокрема, маємо багато дописів про ставлення сеймиків до монастирів, а ці монастирі, не забуваймо, є освітніми осередками чи філантропічними установами, які використовувалися для викупу численних в’язнів, яких тисячами тягнули з Польщі на східні ярмарки. Усі ці та інші дати, пов’язані чи з місцевою історією, чи з історією цивілізації, свідчать про те, що сеймик, незважаючи на вади духу часу та обставини, що сприяли надмірному зростанню, був інституцією підтримки цивілізаційного розвитку, поглиненого західними принципами, поглиблення любові до батьківщини та почуття честі, законності та порядку, і тільки безмірне прагнення до необмеженої свободи роздратовувало його і гальмувало життя, кероване сейм. Дисонанс, який виник у результаті цієї спроби, можна відчути в самому звучанні лауд. Це, врешті-решт, твори, написані знатним простолюдином, як за композицією, так і за редакцією, часто шляхтичем, який прийшов безпосередньо з плуга чи з іншої господарської діяльності. Звісно, на редакцію впливають повітові власті, але й ті, часто без жодних титулів, хоч маршальства посідають за власним бажанням, як-от Анджей Лагодовський, Адам Дзежек, Базилий Устрицький. Правда, серед них також є такі люди, як Анджей Максиміліан Фредро чи Ян Станіслав Яблоновський, і, безперечно, їхній дух, їхні погляди відбилися в лаудах і стали поглядами всієї шляхти, від якої вони нічим не відрізнялися, а фактично йшли разом із ними і є як би наростком.
>) Див. № 71 ст. 33. № 146 ст. 9, № 161 ст. 77, 93. а) № 224 ст. 56 і № 229.
XXXIV