Шляхта рано помітила реставраційні плани Яна Казимира і, як зазначимо нижче, захищалася від них, особливо від зриву зібрань, свідомо проведених!) прихильниками короля. Збори також захищали liberum veto; було прийнято в 1666 році, щоб вимагати конституції, згідно з якою, якщо після liberum veto депутат покине палату депутатів із протестом, він уже має omnis actus cessare2). Потім їхні депутати були так тісно пов’язані з інтересами землі чи воєводства, що вони хотіли сеймової постанови, яка б зобов’язувала кожного депутата складати присягу своєму воєводству, рота якого також була сформульована3), а також вони вимагали, щоб посланець не обирався через один сейм після сейму – звісно, щоб утруднити престолові відносини між депутатами.
Як відомо, король Ян Казимир загинув у боротьбі за реформування Речі Посполитої, що точилася між королем і шляхтою. Перемога шляхти була відзначена в актах сеймику вимогою оголосити Кондея ворогом батьківщини і повернути маршалка Любомирського в милість4). Тому цілком зрозумілою є королівська відповідь, дана посланцям Руського воєводства в момент, коли він збирався приборкати маршалка, в силу якої він відмовився від допомоги, запропонованої Руським воєводством проти маршалка. 5) Візький сеймик перебував у напружених стосунках з королем до кінця правління Яна Казимира. Їм було наказано подякувати королю за умову вільних виборів, але водночас їм було наказано просити його вислати французького посланника, щоб вигнати scruples ex animis eh/urn. 6). Коли звістка про зречення короля вже розійшлася по воєводству, Віслацький сеймик, представляючи раду у своєму воєводстві і випереджаючи її постанови, вимагав від своїх депутатів, щоб якщо рзпта вимагала від короля повторити присягу super pacia conrenta, то воєводські депутати мали виконувати згоду всіх. ") Невдовзі на своєму сеймику 15 травня 1669 року в Сяноці сяноцькі жителі наказали своїм депутатам вимагати в своїх інструкціях8), щоб король склав присягу, що ніякі вчинки чи факти не будуть перешкоджати чи перешкоджати палаті депутатів і сеймикам (як і сенату), ані сам, ані через підлеглих осіб. приніс цього, він йому вручить. над i судить його, бо Господь Бог зробить більше добра через серця людей i народу, i що організація не буде непорушною i що цар i ніхто взагалі не сміє й думати про радикальні реформи.
Слід також зазначити, що в останні роки періоду другого і третього представників трибуналу кожна земля повинна мати свого представника.
') Ib. № 224 ст. 48. ') No 224 ст. ст. 9. 3) Ib. ст. 122. *) № 226 ст. 4. «) No 216 Король не хотів заволодіти руським воєводством, як сам каже. об. № 224 ст. 4 та 227 ст. •_' «) Іб. 228 ст. 2. № 269 ст. 9.
XXIV