Вже за часів Владислава IV галицькі землевласники почали відходити від закону про підпорядкування своїх зборів загальним зборам. Також на Віслицькому сейміку 14 грудня 1634 р. депутатам було наказано домагатися конституції на сеймі, щоб землевласники Галичини не ображали прерогативи вального сеймику 2). Такої конституції не було. Проте через посилення симптомів децентралізації вальних зборів Галицькі збори почали цілковито розривати свій зв’язок із вальним збором. Є також висновок з постанови Вишенського сеймику 16G6 3),
>) Лауда II. No 196. ') Лауда 1. No 193 ст. 46. ») II. № 824 ст. 49.
XVII
згідно з яким сеймикам було наказано звинуватити пана галицьких мешканців у тому, що вони не прислали посланця та інструкції до Візького сеймику, і навіть посланець мав повноваження відбирати слово галицьким депутатам при обранні сеймового маршалка. Але вимоги загальних зборів успіху не мали; галицький сеймик здобув цілковиту самостійність і самостійність, хоч і Візький сеймик 1673 р. неодноразово намагався повернути собі колишню зверхність.
Виходить, що вальний збір, незважаючи на свою децентралізацію, прагнув з одного боку отримати колишній воєводський генералітет, а з другого — відбити напади на єдність ззовні. Ми найкраще зрозуміємо важливість цієї боротьби генеральних зборів, коли в наступному розділі розглянемо його зв’язок із зборами та королем.
II.
Причини зростання сеймику в другому періоді. Перенесення податкових і оборонних питань від однієї ради до іншої земний. Призначення сеймиків сеймиком. Ставлення сеймика до сейму і до короля. Позиція з питань облагородження. Нерівномірність росту зборки.