1. Ми, рада, сановники, чиновники і всі лицарі Руського воєводства, громадяни землі Сяноцької, вигорі третьої хоругви Я. Короля. Ми зібралися на загальний рух, посланих до загального табору, і між собою одностайно постановили laudum. 2. Що не тільки з новин, але й з очевидних повідомлень наших новоприбулих братів про тяжке спустошення, спалення нашого добра та речей, а також забирання наших батьків, жінок, дітей, сестер, братів, кріпаків і домочадців і майже всіх пишнот нашого майна та худоби, а також особливу пошану до розробки універсалів влахами та повстання наших підданих, які вже не мають тільки пограбували, але й спалили маєтки, про які ми маємо непомильні відомості, задля легалізації, а особливо для придушення селянських повстань, від яких не тільки наша земля і воєводство, але й ціла Польська Республіка, жахлива неминуча трохи довша subsistere protunc in castris ми не можемо, але ми не можемо натякати на конфедерацію всієї Польської Республіки, на яку ми вже присягнули (raterne to unanimiter, ми вирішуємо, що обидві наші хоругви, як пана Єжи Вандаліна з Великих Кунчиць, Мнішека з Сянока, Щереккі з Дебовця та ін., старости, полковника нашого, і шановного пана Анджея Самуїла зі Зміґрода Стадніцького, каштеляна Перемишльського, вони не зібрали їх, і справді, після оглянувши прах наших хат і прах нашого господарства, ми накажемо їм далі Й. кр. Mcci і весь порядок впровадження в Сяноці, тобто на наших митрополичих землях. 3. При яких хоругвах кожен з нас має залишитися з рушницею, спорядженням і належним провіантом, а крім того, шість рот з реєстру біля хоругви мають залишитися sub paenis per iudices nostros arbitrariis до військового порядку. Які, залишаючись під хоругвами, повинні бути не тільки всієї військової дисципліни, але також, згідно з наказами IMci нашого полковника, не тільки повинні виконувати їх in casu necessitatis, але вони також повинні терпіти повстання підданих і розпусних людей усіх видів, adiuncta manu praesidiaria. Усі вони, за оголошенням полковника, sub paenis legum, мають зібратися. Зобов’язуємо також пана полковника нашого краю скликати нас передчасно до міста Сянока до свого університету для дальшого обговорення, збереження і дальшого переконання діяльності нашого краю. 4. І ми схвалюємо та ратифікуємо, що всі надмірні особи повинні звертатися до судів securitatis, оскільки вони висвячені praesenti laudo nostro per lauda nostra. Що, погодившись, ми доручили полковнику ВІМ підписати нашу землю. Це сталося в загальному таборі під Любліном двадцять шостого жовтня року Господнього тисяча шістсот сімдесят другого року. Єжи Вандалін Мнішек із Великих Кунчиць. Кастр. сан. біл. 184 стор. 1463-1464 роки.
Під Любліном 3 листопада 1672 р. Лаудтим поміщиків табору Руського воєводства.