Чи тільки зовнішні причини, як уже згадана війна, є причиною цієї децентралізації? Зібрані тут файли пояснюють, що сам сеймик був зародком децентралізації. Але депутати, вибрані у Вішні на сейм, не є представниками цілого воєводства, чи навіть цілого воєводства, а лише своєї землі, і кожна з них, тобто Львів, Перемишль і Сянок, обирає по два депутати. Кожна земля має свої особливі інтереси, які вона рекомендує захищати та сприяти; в кожному з них є різні побажання щодо розміру податків, хіба, наприклад, Сяноцька земля, яка на той час була безлюдна, гориста і мало родюча, не могла забезпечити таких же зборів із землі чи диму, як багатолюдна і родюча земля Львівська. Тому кожна земля по-різному оголошувала податки в Беймі, одна погоджувалася на збори, інша відкидала деякі з них, або відносила всі збори до братів, тобто до свого окремого сеймику, до якого шляхта іншої землі чи того самого воєводства, якщо не мала в ньому добра, не належала. Видатний приклад такої різниці і, отже, розпаду єдності провінційних зборів можна побачити в 1019 році. Цього року, коли у Вишні приймали побори для братчиків, сяночани відповіли, що сеймикові постанови їх зовсім не стосуються, бо вони вже на сеймі погодилися на побори і тільки їх видаватимуть. У наш період відбулося повне розмежування земель щодо податків. Воєводство оголошувало на сеймиках певну загальну суму податку, а на Візькому сеймику кожна земля, згідно з умовленою угодою, платила свою частку і для цього постановляла збирати податки. Ні про яку податкову єдність не йшлося, бо кожна земля вирішувала собі найбільш зручний податок. Цей розпад єдності видно в самих лаудах, які розглядають податки окремо для Львівської землі, Перемишльської землі і, нарешті, окремо для Сяноцької землі 2).
Порушення єдності загального збору видно також у справах, пов'язаних з обороною, про які постанови приймаються по-різному для кожної землі. Приклад цього бачимо у Wiszeń Laudum від 23 серпня 1432 р. Тоді всі
') Лауда Т. І. № 142, 185, 290,
15-й землі воїна, який набував на короткий час, кожна земля свій прапор. Ну, а земля Львівська постановляє на помісному соборі тримати свого жовніра, а земля Перемишльська наказує звільнити свого жовніра; Сяноцька земля навіть хотіла б платити податок з солдата, щоб мати його, але оскільки не може без інших братів, то хоче шукати способу, щоб цього солдата мати в армії.