Якщо таким чином сеймик став певною мірою самостійним відносно сейму, так що майже співіснував з ним, то водночас це зміцнення позиції та збільшена влада сеймику вплинули на ставлення до короля. За часів Владислава IV це ставлення ставало дедалі суворішим. Воно виявлялося в критиці королівської влади та авторитету підриваних нею зборів. Наприклад, у 1640 р. нарікали на те, що королівська канцелярія не прислала листів для скликання сеймиків і була вимога, щоб сеймики, які відбуваються незважаючи на цю невдачу, вважати недійсними 1). Про сеймики треба завчасно сповістити громадян, — міркують сеймики з іншого приводу, доручаючи депутатам запитувати сейм, чому сеймикові листи не прислані до м. Сянока 2). Інший тип скарги, також оголошений королю в неприємний спосіб, стосувався вимоги, щоб депутати завжди приходили на регіональні збори з друкованими конституціями, і хоча ця скарга насправді була адресована до парламентських органів, королю також погрожували, додаючи, що інакше я не дозволю жодних податків 3).
Навіть наказовий тон в інструкціях для сеймиків не був скасований жодного разу, коли Владислав IV. він поставив свої вимоги в дещо безжальній формі, сеймик скаржився, що король зволив дати вказівки в різких словах 4). За короля Яна Казимира не тільки вже не скасовувалися абсолютні порядки, але, як відомо, сеймик 1662 р. був розірваний, коли король вислав до Вішні тільки інструкції, не подаючи їх через посланця5). Сеймик мав відправлятися не універсалами, а посланцем, погрожували королю, хоч, як пояснював король, 6) звичаї канцелярії не відповідали бажанням шляхти. Але погроза сеймиків, що ми таких приватних універсалів не визнаємо і на сеймиках не будемо ходити") свідчила про напружені відносини між сеймиком і королем. Але не тільки з формальних причин виявлялося виборче право на сеймикові права з переваги короля і незадоволення правлінням короля, але й його розпорядженнями, спрямованими на зміцнення і зміцнення оборони. Коли в 1658 р. король послав до с. воєводського коменданта народної міліції, з боку місцевих зборів піднявся резонанс через «розпорядження, видане проти закону воєводського, бо каштелян є начальником ополчення спільного» 8). Навіть у справі оборони король і центральна влада не бажали допустити втручання в край. Так само в 1969 р. у Wiśni9) було визначено, що коли на цьому зібранні розглядатиметься łbrtifikation Львова, то воно не повинно бути створене жодними універсалами.
') Лауда І. № 20!і мистецтво 8. s) Ib. № 228 ст. 62. ') Ib No 185 ст. 1. пор. № 151 ст. 40. № 184 ст. 68; Том 11. № 124 ст. 129. *) Ib. № 231 ст. 5. № 2»! ст. 6. "та Іб. № 201, ст. 1. •) Іб. № 144, ст. 22. •) Іб. № 154, ст. 15.
XXIII
і щоб ніяких (губернських) грошей ні з крана, ні з акцизу на це укріплення не виділяли.