львівський laudum був скасований і шляхта всіх трьох земель пообіцяла одна одній братнім словом, що ніяких сепарацій і окремих зборів не буде влаштовувати *).
Є. Характерним моментом у житті сеймику було те, що тільки при вигляді втручання короля через хаос у централізований сеймик шляхта прокинулася і шукала способів запобігти децентралізації, яка розпускала сеймик і поступувала в своєму розвитку силою фактів. Наслідком такого розвитку подій стало, як уже згадувалося, зниження значення загального збору поза.
До складу Руського воєводства входили, крім трьох згаданих земель: Львівської, Перемишльської та Сяноцької, також Хелмська та Галицька землі. Останні брали участь у генеральних конфедераціях першого міжцарів’я, разом радилися, а ухвали Глинської ґонфедерації 1572 р. та Львівської ґонфедерації 28 липня 1584 р., прийняті після від’їзду Генріха, поширювалися на цілі воєводства, включно з Холмською та Галицькою землями. Те саме можна сказати про конфедерацію 7 січня 1587 року, після спуску короля Стефана. Там вирішувалися справи, що стосувалися всіх земель; було позначено, де кожна земля мала зібратися для народного повстання, для кожної з них обиралися дуктори, тобто воєначальники, і капотські судді, було позначено, коли в кожній землі мають бути суджені роки, словом, це були загальні збори всього воєводства. Таким чином ці загальні наради та їхні постанови утримували всі воєводські землі в єдності протягом міжцарів’я, а всі партикулярні з’їзди, що відбувалися на воєводських землях того часу, мали своє джерело й директиву в цій загальній конфедерації.
Ці властивості та привілеї генерального конгресу зникли в другому періоді, тому що в роках 1648-73 існувала лише одна генеральна конфедерація, а не під час міжцарів'я, тому конфедерації засновувалися в своїх партикулярних зборах. Але привілеї генерального сеймику впали через те, що Хелмська і Галицька землі мали окремі сеймики, перший у XV ст., другий у XVI ст. Щоправда, галицький сеймик не був еквівалентом віслицькому, як, наприклад, хелмський, але був чимось нижчим від загального. Ця неповноцінність виявлялася в тому, що галицький сеймик, згідно з правом і звичаєм, мав посилати свої постанови та сеймові інструкції тощо своїм посланцем до візького сеймику, через що король, скликаючи сеймики, завжди призначав галицький сеймик на тиждень раніше від генерального сеймику візького.