«Вода піднімалася щохвилини — наближалася ніч, і прекрасний старий міст викликав у нас велику тривогу, коли група селян, щойно після вечері в Хофі та підбадьорених бренді, прибула, щоб замінити його. Кожен був озброєний довгою жердиною із залізним наконечником, і, злетівши вниз по палях і на сам лід, почав рубати боки передового монстра, доки, підштовхуваний течією знизу, він не зміг пролізти, проскочити через міст і поскакати вниз, щоб загриміти проти своїх товаришів внизу. Чоловіки були абсолютно безстрашні, надаючи своєму небезпечному завданню гостре відчуття пригод, яке приковувало нас до місця; деякі з найсміливіших стояли й спиралися всією вагою над дном потоку на ту саму масу, яку вони відрубували, доки повільне коливання, яке передувало останньому зануренню, не змусило їх полетіти до паль, щоб убезпечитися. Деякі уламки були подвійно міцні з вставленими камінням і шматками деревини, і щойно один ворог був розігнаний, інший досяг успіху; і хоча тіла чоловіків продовжували змінювати один одного всю ніч, міст зазнав таких пошкоджень, які неможливо було відремонтувати. Все закінчилося за дванадцять годин, але тим часом «вода набула над землею дуже сильно», і кожен пагорб і будівля стояли ізольованими.
Такою була картина нашого життя два тижні тому, відтоді відбулася ще більш разюча зміна, якщо це можливо. Земля, яка так недавно вилізла зі свого зимового вбрання, тепер одягнена в найжвавішу ліврею; в той час як кожне дерево і кущ поспішно змінили свої сукні у величезній зеленій кімнаті природи, і стоять все готовий до короткого літа. Ніде фокус-покус природи не реалізується так чудово — ніде її зміна сцен так неймовірно швидка. Ви можете буквально побачити її рухи. Я дивився на черемху у своєму вікні. Два дні тому це був той самий засохлий привид, кожну форму якого протягом довгої зими пильно розглядало пусте око, поки думки були далеко, — учора, як Дафна художника, він проростав на кожному пальці, а сьогодні він струснув весь свій набір листя і кидає зелені сутінки на мою темну кімнату. Все повітря сповнене тихих хвилюючих звуків набряклих бруньок, що клацають і розтріскуються, і просочене ароматом свіжого маслянистого листя. Води повні й чисті — небо блакитне й безтурботне — ніч і день швидко змішуються в один безперервний потік м’якого світла, і це наше нове існування — це одне вічне свято. Ой, зима! де твоя перемога? Воскресіння весни говорить багато про що».,