«Розповідь на попередніх сторінках навмисне обмежено до уваги лише тих осіб, з якими я мав особисті та дружні стосунки. Співчуття, викликане в мені їхніми стражданнями, я знаю, як справедливе й законне співчуття; і, яким би недосконалим не було його вираження, яке я намагався дати, воно було дано без вагань, тому що я переконаний у правдивості підстав, на яких воно ґрунтується. Якщо коли-небудь людину спонукала цілковита мета виконувати свій обов’язок розпорядника Божих щедрот серед людей, які з надією шукали в нього допомоги, то це друг, з яким я прожив шість і більше місяців на землі, на якій жив він і його народ. День у день я був свідком його чесних і послідовних зусиль для їхнього добробуту; день у день я знав, що він був стійким і відданим імператору, якому він і його люди однаково були зобов’язані підкорятися. Але я дожив до того, як його вирвали з дому його батьків; і люди, яких він хотів би захищати і плекати, знову залишилися на ніжну ласку мандрівного козака або на здирництво євреїв-торговців. Його найвищі прагнення були розгромлені в самому розквіті його молодості; і «сонце» його найяскравішої надії раптово «зайшло, поки ще день» (Єрем. XV. 9).
Це справді тяжке випробування; — справді придатний, щоб спонукати кожного, хто схиляється під його тягарем, щоб щиріше шукати захисту від Нього, Хто як у біді, так і в процвітанні є нашою найвірнішою опорою. Ті, хто найбільше довірливо покладається на Нього і йде в повному покорі Його волі, побачать, що навіть дорога скорботи веде до благословення у Його власний час. Але це було б втратою цього благословення, якби ми прикрили блиском фальшивого імені жахливе гноблення країни, про яку ми говорили. Тому ми не наважуємося поважати ім’ям уряду (як це хотіли б зробити Мурав’єв та його агенти) роботу по грабунку, забороні та різанині, яку вони продовжують; ми також не сміємо застосувати святе ім'я миру до спустошення, яке вони поширили над «нещасною Польщею». '*
Литовці, здається, однієї раси з жемайтами, нагадують і поляків, і росіян. Їх зовнішній вигляд говорить про крайню бідність. Їхні вози зроблені повністю з дерева, іноді без жодного шматка заліза, і навіть упряж коней часто зроблена з більш гнучких гілок дерев. І мені казали, що землевласники дуже зубожіли, багато з них володіють лише половиною десятини землі, а маєтки неспроможних власників постійно продаються; тоді як Уряд намагався забезпечити їх, заохочуючи еміграцію до Симбірська і Тобольська, пропонуючи їм поселення на коронних землях у цих урядах.
* ' Забрати, зарізати, викрасти, під фальшивими іменами уряд; і там, де вони усамітнюються, вони називають це миром» (Так. Agric. в. ххх.
Мандрівника, який прямує з Польщі до Литви, яка межує з нею всім своїм східним кордоном, хоча простягається набагато далі як на північ, так і на південь, мало що впадає в очі чи привертає увагу мандрівника. Усе, що видно з лісових угідь від залізниці, в обох країнах схоже. Ліси не є суцільними в жодному з них і не обмежені чітко визначеними місцевостями. Ні в тому, ні в іншому немає нічого примітного.