У лісів басейну Дніпра є майбутнє. Північну частину цієї групи лісів прорізає Орловсько-Смоленська залізниця; недалеко від південної частини проходить Курськ-Київ; судноплавна річка Двіна проходить майже через середину цієї групи і дає можливість дешевого транспортування лісових матеріалів із найвіддаленіших частин цих лісів до тієї чи іншої залізниці, кожна з яких веде до важливих деревних ринків Орла та Курська. Крім того, залізниця Курськ-Київ, що проходить лівим берегом річки Сейни, дає змогу здійснювати транспортування лісових матеріалів до північно-західної частини губернії Харкова та південно-західної частини губернії Курська, де місцевих лісів недостатньо для місцевих потреб. Річка Двіна, що проходить через середину цієї групи лісів, дозволяє сплавляти до нижчих урядів ті сорти, на які вони можуть не мати попиту на вищезазначених двох ринках. Ці обставини, що сприяють продажу з коронних маєтків, що лежать на Двіні, в урядах Орла і Тичеригова, надають цим
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
маєтків, властивих одній економічній одиниці, для якої навіть окрема адміністрація не була б збитковою. Підвищений попит і щорічний прибуток, повністю гарантований лісам цієї групи, їхнє значення в торгівлі деревом буде зростати з кожним роком, тому що крім попиту інших повітів Орловського уряду існує великий місцевий попит на лісові матеріали для різних галузей промисловості, серед яких не останнє значення мають лісопильні заводи. При такому майбутньому дніпровських лісів цієї групи не варто поспішати продавати, тобто виставляти на продаж, таку кількість лісоматеріалів, яка б перевищувала попит. Такі пропозиції призводять лише до нижчих цін і, як наслідок, до меншого доходу від знежирення лісової поверхні. І тут було б вигідно мати більш комерційну систему продажів. З огляду на таке значення деревини в торгівлі деревиною, яке має ця група, було б вигідно пропонувати на продаж лише ту кількість лісових матеріалів, які були зрубані в попередньому році, а не всю кількість, яку маєток міг би виробити на продаж. Звичайно, у тому випадку, коли держава може вирубати майна більше, ніж щорічно продається, і частина якого щороку залишається непроданою, тим більше необхідно, щоб не пропонувалися на продаж надлишки, що залишилися непроданими з минулих років. Пропозиція про продаж будь-яких товарів у кількості, більшій, ніж є попит, є невигідною для будь-якої економіки, а особливо в тих випадках, коли передбачається підвищення попиту в короткий термін і зростання цін на товари.