* Папір. Проте в середньому за рік вбивають тисячу вовків.
це звук збирання для вовка, але голос людини, створений за образом Творця, утримає його осторонь. Їх дуже дратує звук рогу, скрипка змушує літати, а дзвін дзвонів. також засіб їх відлякування, що, крім доцільності сповіщати про наближення темними ночами на цих безшумних санних дорогах, є однією з причин, чому все зимове спорядження оснащене дзвонами /
Не менш правдиво зображено і розрив зими в Естонії: — «М’яка рука весни непомітно знімає засуви й засуви зими, тоді як земля, як сонна дитина, «одночасно сплячи й прокидаючись, часто кидає одну обгортку за одною і розкриває свої важкі кришки під зливами солодких струмків». І сніг зникає, і бура земля майже суха визирає знизу; і дивуєшся, куди поділися всі гори вологи. Але зачекайте — річки все ще перекриті, і хоча сильна течія ллється на їхню поверхню, все ж із високого мосту все ще видно зелений лід глибоко внизу, твердий, як скеля, — і собаки хлюпаються по старій дорозі, а селяни зі своїми кіньми наважуються довго після того, як це здається розумним. Нарешті звук, схожий на далекий грім чи гуркіт лісу, зустрічає ваше вухо, і слова «Der Eisgang, der Eisgang!» переходять із вуст у вуста, і ті, хто бажав побачити цю північну картину, поспішають до старого кам’яного мосту й змушені йти обхідним шляхом, бо вода піднялася по щиколотку — а потім ще один гуркіт, і ви подвоюєте темп, незважаючи на мокрі ноги, і вражені зміною, яку спричинили кілька годин. З одного боку, впритул до мосту, і високо на берегах, лежить поле льоду, що піднімає води перед ним і розливає їх по країні; у той час як величезні маси бовтаються і гойдаються одна проти одної з гучними звуками, і величним рухом піднімають свої зелені прозорі краї, товщиною в цілих шість футів; і все це важко тисне на міст, який тремтить від кожного помаху і стоїть, як жива істота, що трудиться і дихає дихання через маленькі отвори майже забитих арок. З іншого боку річка вільна від льоду, і шалений потік, наче всі ув'язнені води Росії випущені, несеться вниз, несучи з собою якогось величезного левіафана з напівпрозорого кришталю, і крутить навколо нього свої води, поки це знову не зупиняється іншим полем льоду нижче.