Коли королівству загрожує будь-який порив, посполит або вся знать озброюються і сідають на коней. Окрім палатинів кожної провінції, які стоять на чолі свого дворянства, цим органом командує генерал, навіть коли присутній сам король. Знать, яка складає ці війська, дуже пишна і мужня; у своєму поході вони вкриті шкурами тигрів, леопардів і пантер; їхні коні сповнені хоробрості, а їхні меблі дуже чудові; але джентльмени не виявляють особливого послуху наказам своїх вождів. Вони безкарно нехтують зборами в місці, призначеному скликанням, а коли їм не платять, що зазвичай і буває, вони розпускаються без попереднього звільнення. Їхній похід такий же нерегулярний, вони вчиняють тисячі безладів у королівстві, і оскільки в польській армії ніколи немає поселенців, і оскільки не дбають про встановлення складів, вони не соромляться грабувати, куди б вони не прийшли.
«Селяни перебувають у рабському покорі шляхти, власної власності не мають, а всі набутки роблять для своїх панів. Вони незамінно зайняті в культурі землі, і вони живуть у стані абсолютного рабства. Вони не здатні брати участь у будь-якому життєвому стані, який забезпечив би їм свободу, без дозволу своїх панів, і вони наражаються на всілякі наслідки поганого ставлення своїх тиранів, які безкарно гноблять їх.
Загальні сейми зазвичай відбуваються або у Варшаві, або в Гродно, в литовському воєводстві Троки. Їм завжди передують дієти, або окремі збори пфальців, на яких вони обирають своїх нунціїв або заступників для генеральних зборів; і їх кілька інструкцій, з вимогами, які вони повинні сформувати, від імені провінції, регламентуються в цих дієтах.
«Король скликає сейм, розіславши листи, які називаються Універсаліями, до всіх пфальців; і все ж шляхта, зібрана за правління Івана Казимира другого, без наказу того князя і польського посполита, рушила на Україну, щоб упокорити козаків, проти його бажання.
«Нунції, які обираються на дієтах, збираються в місці, визначеному скликальними листами, і займають свої місця в асамблеї, відповідно до порядку та гідності палатинів, яких вони представляють. Після цього вони переходять до виборів маршалка нунціїв, який поперемінно обирається з панів Великої та Малої Польщі та Литви.
«Цей офіцер має надзвичайну владу в харчуванні. Жоден член не може говорити без його дозволу, і він має право нав’язати мовчання, кому заманеться. Він є органом дворянства, і він передає до сенату та суверену всі скарги на надмірні процедури, зловживання в уряді та образливе поводження з певними особами; він дбає про охорону і безпеку депутатів, керівником яких він є своєю канцелярією, і карає за всі правопорушення, які вчиняються на зборах.