ти неминучий. Якщо взяти до уваги, що служба в одному місці уряду або місцевих лісників недовга, то не можна не погодитися, що часто можуть бути випадки, коли складання кошторисів для даного місця є обов'язком того, хто не мав можливості ознайомитися з умовами попиту та продажу. При складанні оцінок за цією системою, де в даному уряді невідомо, чим вони керуються в суміжних урядах, виникають неминучі розбіжності в оцінках, які якщо не суперечать один одному, то не виправдовуються реальністю. Щоб цього уникнути, бажано, щоб місцеві лісівники або лісові ревізори протягом року тричі-чотири рази на рік надавали до Лісового журналу інформацію про ринкові ціни на лісові матеріали на тому чи іншому ринку. Якщо такі звіти з боку лісничих (їх 400) вважаються незручними, то з боку ревізорів (а їх 100) нам здається, що це може бути доцільним і достатнім, оскільки за допомогою місцевих лісників кожен лісовий ревізор може зібрати інформацію про ціни на тих ринках, які він повинен відвідати, роблячи ревізію. Цю інформацію слід надавати три-чотири рази на рік редактору журналу, а надання та розміщення цих звітів у журналі має бути організовано офіційно. Якби існував такий збір інформації щодо ринкових цін, можна було б побачити регулярні зміни, а також випадкові зміни цін; і при складанні оцінок, щоб один уряд брав до уваги ціни в інших урядах. Правильність цих цін може бути вчасно розглянута та виправлена. Така інформація надала б можливість приватним лісовласникам підтримувати фіксовані ціни, щоб навіть між ними була більша єдність у визначенні цін, ніж існує зараз; податківці знайшли б можливим керуватися різними цінами в кожній місцевості протягом кількох років, і особи, які спеціально вивчають лісове господарство, мали б можливість ще в школі ознайомитися з нинішніми цінами на продукцію лісового господарства в різних місцевостях, що може стати в нагоді в майбутньому власникам лісів.
Визначення вартості підготовки кожного асортименту можливе, якщо зафіксована кількість робочих днів, необхідних для її підготовки; подібну, так би мовити, надбавку за роботу слід взяти за загальну основу для всіх кошторисів, і тоді вартість робочого дня можна визначити за офіційними цінами.