«Під час його перебування в Санкт-Петербурзі його слуга, який до цього часу продовжував чекати на нього з наміром продовжувати навіть до кінця, пішов до прусського посольства, і вони отримали такі грізні звіти про ризики, яким (через незнання російської мови) він міг би бути підданий у місці заслання свого хазяїна, супроводжуваний такою наполегливою порадою, що він повинен повернутися додому, що його рішення розділити долю свого господаря було вщент похитнуто. Людвіг поспішив до свого пана і розповів йому про все, що чув, і про страхи та збентеження, які його охопили. Його хазяїн відверто сказав Людвігу, що йому має бути шкода розлучатися з ним, але ще більше шкодуватиме, якщо його намір піти за своїм хазяїном у внутрішні країни спричинить йому серйозні труднощі. Тому він закликав його діяти згідно з порадою, яку він отримав; йти додому його сім'я; і вірити, що, якби обставини в майбутньому дозволили йому відновити обов’язки, які він сумлінно виконував протягом майже трьох років, його пан із радістю прийняв би його. Такої великодушної та уважної поведінки графа я мав від нього очікувати. Відважний, стійкий і навіть життєрадісний, витримуючи власні випробування, він був би нещасним при думці про те, щоб своїм впливом наражати когось іншого на таку ж небезпеку; і, отже, не неохоче чи неохоче, а зі щирою й сердечною доброзичливістю він звільнив слугу, який, як він вірив, любив його; і дав йому достатньо коштів для повернення додому.
Я часто бачив слугу після його повернення і чув багато свіжих оповідань про горе з його вуст. Добрий священик у Массалані, про якого я вже говорив, був доданий, серед інших, до довгого списку недавніх в’язнів; але я ще не чув, який вирок йому винесено.
Різноманітні будинки, в яких я зупинявся, були відвідані, якщо не назавжди, зайняті російськими військами. Особливо у Верейках, де Людвіг провів одного дня на кілька годин, було виявлено, що тридцять козаків розмістилися в кімнаті, яка була нашою звичайною їдальнею; і можна легко зрозуміти, що після їхнього від’їзду, — хоч би що це сталося, мало чи нічого не залишиться позаду. Скрізь просувається грабіж і гноблення; і, хоча офіційний вирок про конфіскацію маєтків графа не був оголошений, все ж хто може оцінити суму шкоди, яка була, і все ще є, навмисно і безпідставно завдана кожному виду його власності?