У 1863 році преподобний Фортеск’ю Л. М. Андерсон прийняв запрошення графа Александра фон Біспінга-Галена супроводжувати його до його маєтку Верейкі в Литві, оскільки він вступив у Боннський університет, де його батько був англійським капеланом. За своїми політичними поглядами граф був відомим як консервативний поляк, тобто той, хто був противником повстання; і як ознаку бажання графа уникнути навіть видимої симпатії до незадоволених згадує містер Андерсон, розповідаючи про їхню подорож, переслідуючи яку вони дійшли до Кенігсберга, «він (граф) за деякий час до цього придбав пару рушниць і пістолетів чудової роботи, які він, природно, хотів взяти з собою додому. Але спроба провезти їх із власним багажем на російському кордоні означала б наразити їх на конфіскацію, а його самого, ймовірно, на значне покарання. Послати їх (як він міг би зробити) на човні вгору по річці разом із жаткою, яку він купив в Англії і яка тепер чекала на його прибуття в Кенігсберзі, було б просто ухиленням від закону та піддало його звинуваченню в таємному постачанні зброї для повстанців. Тому він вирішив негайно утриматися від будь-яких спроб, прямо чи опосередковано, використати рушниці та пістолети, які він так високо цінував; і благав мене попросити мого батька в листі, який я тоді писав, взяти їх на себе. Тому їх відправили до Бонна перед нашим від’їздом із Кенігсберга; і мій батько все ще має їх у своєму розпорядженні, з нерозкритими футлярами/
Вони всюди бачили велику кількість військових, але перший наступ, який вони побачили, був під Гродно. «З Вільна наша наступна подорож була до Гродно; в
Країна здебільшого рівнинна, лише де-не-де урізноманітнена невеликими озерами та ділянками ялинових і березових насаджень. Усі проміжні станції були переповнені солдатами; але жодних достовірних відомостей про повстання, яке таким чином вивело їх із різних зимових квартир, не вдалося дізнатися. Ми дізналися набагато більше про його розвиток, поки ми були ще на відстані, з англійських, французьких і німецьких газет, ніж ми, здавалося, могли дізнатися в країні, яку це стурбувало.
Приблизно чотири години поїздки залізницею ми прийшли до Гродно, де нас прийняв двоюрідний брат графа; і, нашвидкуруч одягнувшись у готелі, пішов обідати до князя та княгині Любецьких, які прийняли нас із великою приязністю. Я був приємно здивований! виявити, що принцеса, яка є тіткою графа, розмовляла англійською; і ця обставина, поєднана з сердечною приязністю всієї групи, чимало сприяла тому, щоб забезпечити мені найприємніший вечір у цій країні чужинців,