Тим часом посадка лісів у цій країні принесла їй практичну і дуже відчутну користь. В цьому відношенні перше місце займає невеликий ліс під Одесою, на Пересіфі, висаджений у 1831 і 1834 роках на 130 десятинах солоного ґрунту, щоб боронити <)десу від вітру, що приносив у місто хмари піску. Ця посадка була зроблена за ідеєю колишнього начальника ОдеРіа Леошина і відома під назвою плантація Леошина. З тих пір ці насадження збільшилися, і треба зауважити, що висаджувати дерева на Пересіфі, що складається з морських наносів піску і щільно збитих черепашок, із солоним ґрунтом і браком води, було важко, але це довело одеситам можливість і корисність насаджень, і з того часу передмістя Одеси потроху почали одягатися зеленими деревами; але вони дуже хворобливі і недовговічні, тому що спека, пил, твердість ґрунту, відсутність води і часті посухи не дають деревам можливості правильно розвиватися, і лише ті дерева, які захищені з усіх боків, принаймні від вітрів, висихання яких становить найбільшу небезпеку для рослинності, ростуть досить задовільно.
« Леошинські насадження мали таке ж значення, як і великі Анадольські насадження в уряді Катеринослава; в обох випадках вони були покликані довести можливість створення лісових насаджень. Різниця між ними полягає в тому, що Леошинські плантації були покликані потребами міста і принесли йому практичну користь, захистивши Одесу від піску, що розноситься вітром. Крім того, багато капіталістів Одеси настільки захопилися цим прикладом, що насадження лісу деякий час було модним; вони хвалилися цим і саджали дерева в маєтках, не дивлячись на прибуток і економічне значення їхнього насадження, — йшлося тільки про один, так би мовити, кліматичний вплив цих насаджень на сусідні маєтки: і про кліматичний вплив одесити сильно переконані, тому що літня спека і сусідні степи часто нагадують їм про це.
«Ліси могли б протидіяти посухам, бо їх вплив на вітри в степах дуже помітний; дороги і зорані поля під дією вітру скоро висихають; але висихання відбувається набагато повільніше, не тільки якщо ґрунт захищений лісами, але навіть якщо це захищено бур'яном або високою травою. Коли ми бачимо тисячі десятин зораної землі, розпушених на кілька поштовхів у глибину та дуже швидко висихаючих під впливом сильних вітрів, тоді ми маємо видиме свідчення того, які величезні запаси води повинен мати ґрунт, щоб задовольнити, з одного боку, швидкість цього випаровування, а з іншого боку, потреби майбутнього рослинного життя. Швидке переміщення найближчих до поверхні шарів атмосфери повинно мати великий вплив на вологість ґрунту.