Для того, щоб зловити вовка в сувору погоду, використовуються всілякі пастки; сталева пастка, підводний камінь і розколоте дерево — як те, на якому старий ведмідь зображений спійманим на одній з ілюстрацій Каульбаха «Reineke Fuehs». Останнє, кажуть, найкраща пастка. Іноді, але дуже рідко, замість вовка в нього потрапляє лисиця; але властива лисиці хитрість загалом спонукає її уникати. Стрихнін також часто використовують для знищення вовка; і багато хто стає жертвою цієї отрути. Але селяни частіше завдають шкоди своєму майну, вдаючись до цього процесу знищення, оскільки їхні собаки, залишені добувати собі їжу, залучаються отруєною приманкою і внаслідок цього гинуть.
1 Лисицю в Польщі, як і в Німеччині, безславно вбивають. Він, безумовно, має задоволення в Польщі чути музику своїх переслідувачів, але його смерть від рушниці відбувається таким чином, який був би з обуренням засуджений англійським мисливцем на лисиць. Як тільки мисливці розміщуються в лісі, собаківник випускає свою зграю з десяти або дванадцяти великих незграбно складених собак, чорного або підпалого забарвлення. Вони біжать риссю без будь-якого порядку і розмовляють із усією дичиною, зайцем, лисицею чи вовком. Читаючи ліс, вони часто пускають іншу дичину, яка, якщо вона трапляється на шляху мисливців, майже ніколи не вдається застрелити; бо ці мисливці — чудові стрільці. У цих випадках дикого кабана також часто пускають з його схованки, і польські спортсмени завжди вважають його першокласною дичиною.
1 Є два види зайців. Польовий або звичайний коричневий голий, і лісовий заєць, який дуже схожий на шотландського голого, оскільки змінює свій колір залежно від пори року. Я бачив кілька з них досить білих, коли я вперше поїхав до Польщі; тоді як влітку вони коричнево-сірі.
Одного вечора мисливець прийшов додому з великим псом-борсуком. Виявилося, що заєць, за яким він ганявся зі своїми собаками, сховався в маленькому отворі в банку, який виявився одним із входів у схованку борсука. Коли заєць вбіг з одного кінця, зляканий борсук вискочив з іншого, мало не в щелепи собакам; і незабаром був відправлений ними та батогом мисливця. Бідолашного зайця також згодом витягли з його схованки, принесли додому в мішку, а через кілька днів знову вивели на розвагу (як його називали) молодим хортам. Але ув'язнення настільки зламало дух бідної киці, що вона стала, як і слід було очікувати, легкою здобиччю для своїх переслідувачів.
«Звичайні собаки цієї країни — жалюгідна дворняжка і дуже нестерпна неприємність. Їх можна побачити в хаті кожного селянина, вони товпляться на вулицях кожного села, галасують за п’ятами кожного мандрівника й налітають на нього, чи то в екіпажі, чи то верхи, чи то пішки, з великою лютістю.