У 1858 році барону фон Бергу, Оберфорстрату в Саксонії, було запропоновано професійно досліджувати та звітувати про стан лісів і управління ними у Фінляндії. Після цього його попросили зробити те саме в Польщі; і він втілив свої погляди в Denkschrift iiber das Forst-Wesen in Polen, який був опублікований у Leipsic у 1864 або 1865 роках. Після цього в управління лісами було впроваджено німецькі методи лікування, але, як зауважив мені лісовий чиновник, знизавши плечима, принципи ті самі; але застосування їх, що контролюється обставинами, ґрунтом, ситуацією, кліматом, лісовими продуктами тощо, є справою в Німеччині, це зовсім інша річ у Польщі, і обов’язково так. За словами пана Краузе, кошториси для всіх лісових робіт повинні бути підготовлені за кілька років до цього. Кожен ліс має бути обстежений і нанесений на карту в масштабі 1 = 20 000, у якому одна англійська миля буде представлена приблизно дюймом. Менші плани також повинні бути підготовлені в масштабі від трьох миль до дюйма. Блок збігається, як правило, з районом, який обійде один підлісник. Кожен блок ділиться на чотири відділи, а кожен відділ поділяється на п'ятнадцять відділень. У кожному відсіку всі дерева мають бути якомога ближче до одного віку або відрізнятися не більше ніж на тридцять років. Після дозрівання допускається тридцятирічний інтервал для посіву та забезпечення природного розмноження. Кожна частина, якщо вона ідеальна згідно з планом, повинна містити п’ятнадцять різних класів або віків деревини. Це означає, що для кожної ділянки, як і для цілого кварталу чи лісу, кожне дерево має бути зрубане віком від 120 до 150 років. Рух рубки, замість того, щоб бути спрямованим, як зазвичай, зі сходу на захід, відбувається в регулярному порядку в кожній дільниці, з південного сходу в бік
UXM
північно-західний. Проспекти та стежки, що обмежують компартменти, йдуть паралельними прямими лініями з північного сходу на південний захід, а інші проспекти перетинають їх не зовсім під прямим кутом. Відсіки майже завжди робили рівними за площею, без урахування різниці в якості ґрунту. Кожен відсік (відповідно до вказівок інспектора лісу у своїх оцінках) повинен бути або розділений на тридцять річних частин, або, після вимірювання його кубічного вмісту та визначення швидкості його збільшення, рівна суцільна кількість деревини вирубується кожного року з тридцяти. Загалом останній метод приписують як більш сприятливий для дозрівання насіння та дозрівання розсади з невеликою штучною допомогою. Відсіки, зайняті порослями або порослями із заповідними деревами (складні порослі), розбивають на рівні річні частини.