самостійно, проти наступу, вирубати та звозити певну кількість деревини до берегів річок. Ці аванси іноді становлять третину чи половину суми, яку вони можуть очікувати заробити протягом зими, але коли угоду підписують виборні члени сільського суду, або староста та урядник, як їх тут називають, навряд чи існує ризик втрати.
У листопаді селяни приходять до лісу, кожен з одним або двома, іноді трьома своїми маленькими конями, схожими на поні, в останньому випадку званими тросками, збираючи разом часто від 200 до 300 коней з одного села. Тоді в лісі споруджується своєрідне житло для зимівлі, побудоване з невеликих жердин, землі та соломи, яке більше всього нагадує хатини Ескімо і лапландців. Будівля будується таким чином: землю накидають так, щоб утворилася кругла коржик висотою 1 фут і діаметром 12-15 футів. На цій платформі ставлять жердини у формі цукрової батони. На стовпах, у верхній частині яких є невеликий отвір для виходу диму, кладуть солому, а на солому землю і пісок; і збоку цієї незвичайної російської тину є отвір для входу і виходу. Коли вони готові, 12-15 чоловіків роблять це своїм домом на зиму. Навколо розставлені хутро, ганчір’я та ящики для провіанту, а посередині – багаття, складене з великих полін, з великою каструлею. Коли робочий день закінчується, робітники сідають кожен на своє місце навколо палаючого вогню, на якому кипить суп, що складається з м'яса, капусти та цибулі; це час побачити російського селянина, почути його одноманітний спів, що нагадує мешканців якоїсь дикої країни. Що стосується нього, у нього немає тонких нервів, і його органи нюху, здається, насолоджуються димним повітрям, оскільки воно стає важчим і густішим; він одягає його в лахміття, простягається на піщаному ґрунті і, не пам’ятаючи ні про бурю, ні про холод, спить сном невинного до ранкового світла, яке його пробудить і нагадає йому про це.
час одягнути примітивну упряж, зазвичай зроблену з ганчірок і мотузки, на своїх бідних напівголодних коней і знову взятися до щоденної роботи.
' Catting і водіння здійснюється таким чином. У кожного селянина своя сокира; він валяє своє дерево, обчищає всі сучки та гілки, кладе на сани і везе до річки. Таким чином, протягом зими ці дві річки валить мільйони дерев.