повинні викликати серйозні побоювання. Перевезення деревини з лісів до річок, яке здійснюється фурами під час снігу та морозів зимового сезону, супроводжується підвищеними труднощами та витратами, коли зими зазвичай дощові, що є досить поширеним явищем; і водний транспорт також утруднений через мілководдя і силу течій; і на додаток до цього особливо важко безпечно вести плоти, які сконструйовані відповідно до особливого судноплавства потоків. Великі деревини зв’язані разом і утворюють власне пліт. Потім на них кладуть рейки, планки, вагонку тощо. Кажуть, що промислові продукти, які надходять на ринок таким чином, обмежені в кількості. Це на жаль, оскільки люди, які знайомі з внутрішніми справами Росії, стверджують, що було б дуже в інтересах власників, якби вони підготували на своїх місцях у внутрішніх приміщеннях більшу частину підлоги, рейок, угод, бруса тощо, оскільки добре відомо, що велика кількість деревини, корисної для цих цілей, залишається гнити. Також стверджується, що сміття, залишене лісорубами в соснових лісах, можна вигідно переганяти. Але щоб забезпечити такі необхідні вдосконалення та прогрес, внутрішній простір повинен мати переваги кращих методів зв’язку з ринками, ніж неефективна та стомлююча система сплаву.
Плоти формуються на льоду ще до того, як він почне розколюватися, щоб можна було скористатися першим підняттям води. Коли це трапляється, плоти зазвичай прибувають до Риги через вісім-п'ятнадцять днів після цього.
За вищезгаданий період, з 1871 по 1882 рік, з Риги було вивезено 87 377 512 штук лісу та пиломатеріалів, або в середньому 7 281 456 штук на рік. Про прогрес, досягнутий у цій торгівлі з 1&71, свідчить той факт, що того року було експортовано лише 4 542 155 штук; тоді як у 1882 році було експортовано 9 184 199 шт.
Загальна вартість вивезеного в той час лісу сріблом становила 122 342 708 рублів; в середньому за рік
10 195 225 руб. Вартість експорту 1882 року склала 12 911 072 доларів. См^р^рубль зараз коштує близько двох шилінгів.
«З основних предметів, експортованих протягом дванадцяти років, було в шматках 3 651 095 клепок і дощок; 30 382 566 шпал; 49 491 155 стовпів і підлоги. За винятком 47 769 одиниць, відправлених до Африки, уся кількість була розмитнена для європейських портів. Англія отримала 587 відсотків загального експорту; Голландія, 14*1; Німеччина, 10'l; Франція, 86; Бельгія, '5; і Португалія, 2*2 відсотки. Баланс склали Данія, Швеція, Норвегія, Іспанія та Італія. Протягом 1882 року середня плата за фрахт, згідно з петербурзьким стандартом, до французьких портів була такою: — Дюнкерк, Булонь і Дьєпп 9 дол. до 9'50 дол.; в Гавр, Онфлер і Рим. 10-50 доларів. до 11-50 дол.