Приблизно в середині шістнадцятого сторіччя почало усвідомлюватися, що система, яка була використана, мала в собі властиві вади, і їх навряд чи можна було б усунути будь-якими спробами вдосконалення, яким вона могла б бути піддана. Але вважалося, що збереження лісів може бути забезпечено безперервним відтворенням, якщо вирубки обмежуватимуться однією частиною лісу протягом одного року або серії років, більш-менш тривалих, протягом яких дерева, що ростуть в інших місцях, повинні мати можливість безперешкодно рости; у той час як йому слід дозволити відновитися протягом набагато більш тривалого періоду, який вимагався б для проходження не однієї, а всіх інших ділянок лісу чи лісистих угідь, з якими він був пов’язаний, і, якщо необхідно, розширення цього на інші ліси чи інші лісові масиви.
Таким був Metliode a tire et aire, який багато хто асоціював зі знаменитим Ордонансом 1669 року; але стійке виробництво таким чином не було забезпечено. Ліси продовжували зникати, і хоча це пояснювалося зловживаннями, за які система не відповідала, було зазначено, що існувала велика нерівність у продуктах послідовних рубок протягом наступних періодів; що була значна втрата можливого продукту не тільки через різницю в продуктивності різних ділянок за один і той же час, але ще більше через обставини, що, оскільки деякі частини були обов’язково вирубані, коли дерева були занадто молодими, в інших частинах багато дерев, і навіть цілі ділянки, залишалися стояти так довго в очікуванні своєї черги, що вони згнили, перш ніж потрапити в регулярну серію рубок.
Більше того, наступні посіви не завжди виявлялися рівними за кількістю попереднім, у той час як вони також були значно гіршими за якістю внаслідок нерівномірності щодо густоти, в якій вони росли — в деяких місцях були рідкими, в інших настільки щільними, що вони не могли ані досягти хороших пропорцій, ані набути твердої текстури. Ці недоліки намагалися виправити, надавши кожній ділянці лісу відповідну обробку, об’єднавши ті, що перебували в однакових умовах і зручно розташовані, ставлячись до них так, ніби вони являли собою суцільну деревину, змінюючи розташування шини та повітря, щоб відповідати вимогам цього розвитку цієї системи, і додаючи продукти проріджування та часткових рубок на ділянках або ділянках, на яких вони були практикується, до продуктів послідовних остаточних вирубок в інших, або, скоріше, додаючи їх до тих, щоб завершити необхідне постачання, не перешкоджаючи природному відтворенню та сталому виробництву.