Частина 1

«Якими б витривалими і довгостроковими не були коні, інколи, під час довгої подорожі, їм потрібно дозволяти відпочити й поїсти. Тому подорожувати власними кіньми — це неодмінно повільна операція, яка вже застаріла. Люди, які цінують свій час, воліють користуватися організацією Imperial Post. На всіх головних шляхах сполучення є регулярні поштові станції, розташовані на відстані від десяти до двадцяти миль одна від одної, де для зручності мандрівників зберігається певна кількість коней і транспортних засобів. Щоб скористатися привілеями цієї домовленості, потрібно подати заяву до відповідних органів влади на отримання «Подорожної» — великого аркуша паперу з печаткою імператорського орла, на якому вказано ім’я одержувача, місце призначення та кількість коней, які мають бути надані. Натомість за цей документ платять невелику суму за уявний ремонт дороги; решта суми сплачується частинами на відповідних станціях. З цим документом ви йдете на поштову станцію і вимагаєте необхідну кількість коней. Зазвичай використовується число три, але якщо ви подорожуєте легко і байдуже до зовнішнього вигляду, ви можете скромно задовольнитися парою. Транспортний засіб — це щось на зразок Тарантаса, але не таке, як я деінде описав. Основи в обох однакові, але ті, які надає імперський уряд, нагадують величезну колиску на колеса, а не фаетон. Оберемок сіна, розкладений на дні дерев'яного ящика, повинен грати роль подушок. Очікується, що ви сидите під арочним покриттям і витягнете ноги так, щоб стопи лежали під сидінням водія; але ви добре зробите, хіба що дощ ллє проливами, якщо не доставите це покриття й подорожуєте без нього. Під час використання він болісно обмежує ту невелику свободу пересування, якою ви насолоджуєтеся, і коли вас вистрілює вгору якась перешкода на дорозі, він здатний зупинити ваш підйом, завдавши сильного удару по маківці.