Частина 2

Діючи за цим принципом, лісівники прийшли до систематичного методу лікування, за яким тепер господарюють великі масиви лісу в Німеччині та Франції. Ліси дільниці, робочого гуртка або району поділяються за описом деревини і переважаючим віком дерев, і метою лісничого є поступово вирівнювати річний урожай і забезпечити його постійність. За допомогою цього об’єкта він ділить загальну кількість років, необхідних для того, щоб дерево досягло зрілості, на певну кількість періодів і ділить свій ліс на блоки, що відповідають кожному періоду чи стану росту. Таким чином, букові ліси, що мають кругообіг 120 років, були б поділені на шість періодів по 20 років кожен — тобто, коли ліс приведено в належний порядок, у кожному з шести періодів повинні бути якомога більш рівні площі посівів, а саме: від 1 року до 20, від 20 до 40 і так далі. Необов’язково, щоб загальна територія кожного періоду була разом, але бажано згрупувати їх якомога більше та регулярно обробляти кожну ділянку послідовно, враховуючи напрямок переважаючих вітрів. Коли блок досягає останньої або найстарішої стадії, рубка починається з так званого підготовчого або посівного очищення, яке є дуже незначним і ледве. відрізняти від звичайного проріджування, що проводилося в попередні періоди. Після цього відбувається очищення від світла в перший рік після опадання насіння (насіння бука лише кожні четвертий або п’ятий рік) з об’єктами — 1-й, попередній розчищення землі для отримання насіння; 2-е, дозволяючи насінню проростати, коли воно падає; По-третє, забезпечити достатню кількість світла молодим саджанцям. Найкращі дерева, як правило, залишають стояти з подвійною метою: покласти насіння та захистити молоді дерева, коли вони проростуть. Якщо буде вдалий посівний рік і достатня кількість дощів, землю слід густо вкрити сіянцями протягом двох-трьох років після першого очищення, допомагаючи природі, коли це необхідно, ручним посівом, пересадкою з ділянок, де сіянці зійшли дуже швидко, на більш тонкі місця та іншими заходами лісового ремесла. Коли земля досить добре вкрита, старі дерева зрубують і обережно видаляють, щоб якомога менше пошкодити новий урожай, і блок, так би мовити, відновлює життя, нічого не роблячи до першого проріджування. Вище коротко описано весь процес природного відтворення, який є найпростішим і найекономічнішим із усіх систем і особливо застосовним до лісів листяних дерев. Період між першою або підготовчою вирубкою та остаточною вирубкою коливається від десяти до тридцяти років, більш поступовий і тривалий метод зараз є найбільш популярним, особливо в Шварцвальді, де старі дерева видаляють настільки поступово, що навряд чи можна сказати про будь-яку вирубку взагалі, новий урожай досягає значного прогресу перед видаленням останнього батьківського дерева. Це наближається до «відбірної рубки» [Jardinage], яка є примітивною системою робочих лісів у всіх країнах, за якої, у грубій формі, лісничий діє без методу, відбираючи таку деревину, яка йому підходить, незалежно від її відношення до приросту лісу. Зведена до системи, вона має певні переваги, особливо в гірських лісах, у яких, якщо круті схили оголювати ділянку за ділянкою, можуть виникнути лавини, зсуви та згубні потоки, але річна продуктивність за цією системою ніколи не перевищує двох третин тієї, яку отримує система сівозміни, і є інші заперечення, які немає потреби «деталізувати в цій статті, які спричинили її справедливо засудження», і тільки зараз