Наші собаки, побачивши його, швидко наздогнали; але вони соромилися продовжувати з ним знайомство, доки не спонукали до криків єгеря, коли вони незабаром перекотили його. Вовк спочатку спробував помчати галопом; але, на його нещастя, він занадто вільно їв свій сніданок і не міг втекти від своїх швидких і сильних переслідувачів. Його швидко вдарили прикладом батога єгеря. Ми рушили з нашим трофеєм додому, і, досягнувши хутора, що належав власності Верейкі, селяни зустріли нас, висловлюючи величезне захоплення смертю свого ворога. Вони сказали графу, що майже не було ночі, щоб вовки не пограбували в них овець; і що дві ночі тому вони втекли з коровою. Нещодавно вони бачили двох старих вовків з чотирма молодими; і, без сумніву, той, кого ми щойно вбили, був одним із посліду. Йому здавалося приблизно вісім місяців; більш ніж на три частини виросли, і дуже сильні; кістка його ноги була дуже велика. Він був коричнево-сірого та чорного кольору, зі світло-засмаглими ногами та сіруватими очима. Він біг, підібгавши хвоста, як боягузливий курінь. Взимку вовки збираються у великих кількостях і, стимульовані голодом, стають дуже грізними. Але, поки вони одні, і їх не сильно щипають для їжі, їх легко налякати. Одного разу дружина директора ферми графа поверталася у своїй кареті з дому свого друга, де вона була в гостях, приблизно за п'ять миль. Одним із її каретних коней була кобила, біля якої (за звичаєм у Польщі) бігло маленьке чорне лоша. Тільки почало стемніти, як раптом вони злякалися, побачивши те, що спочатку їм здалося собакою, що біжить за лошам. Але кучер незабаром зробив з нього великого вовка. Віжди дав пані; і, вискочивши з карети, набрав добрячу кількість каміння. Тоді він покликав лоша, яке миттєво підбігло до нього: адже лошата, перебуваючи завжди в стайні з іншими кіньми, стають ручними, як собаки. Далі кучер мужньо обернувся до свого ворога,
кричали на нього і закидали його камінням. Звір миттєво визнав перевагу свого нападника й шмигнув у ліс. Жінка тим часом була не мало стривожена розвідкою і дуже рада, що добралася додому в безпеці. Цей випадок стався наприкінці серпня, а вовки рідко бувають такими сміливими в цей ранній період осені. З настанням зими голод змушує їх до більш сміливих вчинків.