Основними мисливськими птахами є глухар, чорний півень і лісова курка — птах, дуже схожий на тетерева, тільки менший і набагато світлішого кольору. Німецькою мовою це називається haselhuhn. Цей птах живе в лісі, і дуже рідко зустрічається, як і наш рябчик, на відкритій місцевості. Із звичайних бурих куріпок — а цей рік був для них дуже сприятливим — ми часто бачили великі й численні ятки. Червононога куріпка ніколи не зустрічається. Дуже багато перепела, вальдшнепа, бекаса; і літнього вечора перила можна почути на повну "крак, крак". Існує величезна кількість дикої птиці всіх видів. The дрохви також багато в країні, і вважаються великими ласощами; але через сором'язливість до нього дуже важко підійти. Мені пощастило добре побачити першого, кого я коли-небудь бачив, бо одного дня, десь у середині квітня, ми раптово натрапили на нього, коли їхали. За літо я помітив кілька їх зграй на відстані.
Крім лисиці, борсука та зайця, які в цій країні є спільними з Англією, тут є велика кількість лосів, буйволів, ведмедів і вовків. У південній частині лось зустрічається рідко; але у великому лісі поблизу Гродно їх кілька. Під час нашого перебування у Верцелішках горіла частина лісу, і полум'я потурбувало деяких його диких мешканців. До графа Біспінга донесли інформацію, що два лосі проїхали через його ферму, на яких він негайно сів на свого коня та пустився в погоню з кількома великими чорними гончими. Йому не вдалося обігнати лосів, але чітко позначив їхній слід. Перебрали кусок стоячого жита; і того ж вечора він показав мені на вологому ґрунті чіткий відбиток їхніх великих розрізаних ніг. Буйвола, або бізона, можна побачити нечасто. Мені сказали, що їхнє стадо, близько тисячі голів, було приблизно за сорок-п’ятдесят миль від Гродно, і вони дуже суворо зберігаються. Вони набагато більші за американських чи аѣриканських буйволів. Закон, що забороняє забій однієї з цих тварин, такий же суворий, як і той, що забороняє вбивство людини.
Чисельність вовків значно збільшується, оскільки мешканці позбавлені можливості їх убити, якими вони раніше володіли. Одного разу, коли ми з кількома хортами підходили до невеликого укриття, я помітив велику кількість сорок і ворон, які, коли ми наближалися, літали навколо, відзначаючи своє невдоволення нашим вторгненням криками й карканням. Ми прочесали невеликий лісок і в нижньому кінці побачили собаку, яку я спочатку подумав, що біжить риссю. Я поскакав за ним, коли мій товариш теж побачив його і закричав, wilka, wilka, (вовк, вовк,)