«Місто складається з трьох частин, з трьох міст — Подда, Вічгорода, Печерська; ділове місто, імперське місто та священне місто. Усі ці квартали переповнені офісами, магазинами та монастирями; але Подд — купецький, Вічгород — урядовий, а Печерськ — паломницький. Ці міста нависають над Дніпром, на низці розбитих скель; містять близько 70 000 душ; і зберігають у кількох місцях поховання все те, що було смертним язичницького герцога, який став її головним святим.
Київ – місто легенд і подій; проповідь св.Андрія, побожність св.Ольги, навернення св.
Vladimer; монгольський напад, польське завоювання, відновлення Петром Першим. Провінції навколо Києва нагадують його і змагаються з ним в історичній славі. Країна Мазепи й Ґонти, Україна кишить історією, переказами про набіг, втечу, нічний напад, повстале місто. Кожне село має свою легенду, кожне місто свій епос про кохання та війну. Земля палає особистим життям. Йонська каплиця знаменує місце вбивства великого князя, цей курган — могила татарської орди, те поле — місце битви з поляками. Чоловіки яскравіші та жвавіші, хати краще збудовані, а поля краще підстрижені, ніж на півночі та сході. Музика швидша, бренді міцніший, пиво тепліше, ненависть гостріша, ніж деінде. Ці провінції — країна Гоголя, а декорації — декорації його повісті «Мертві душі».
Як і всі південні міста, Київ упав під владу хана Батия, монгольського вождя, і віками стогнав під ярмом азіатських бегов. Ці беги були ідолопоклонниками, і під їхнім диким і ідолопоклонницьким пануванням довелося дітям Володимира пройти через важкі випробування, але Київ може похвалитися тим, що в найгірших часах він зберіг у своїх скромних церквах і своїх підземних печерах священні вуглинки своєї віри.
Під вершинами двох високих пагорбів, за три милі від того Вічгорода, в якому Володимир збудував свій гарем і поставив статую свого язичницького бога, деякі християнські пустельники — Антон, Феодосій та їхні товариші — викопали собі в пухкій червоній скелі низку коридорів і печер, у яких вони жили й помирали, приклади скромної чесноти й християнського життя. Печера по-російськи означає «пек», а місце цих печер називали Пекерськ. Над келіями, в яких мешкали ці пустельники, поступово виникли два жіночі монастирі, які взяли імена Антона та Феодосія, які нині стали покровителями Києва та відомими отцями всіх чоловіків, що живуть на Русі чернечим життям.