Журавель — це птах, якого часто можна побачити в цій країні. Вони збираються разом у зграї, що налічують багато сотень; насолоджуючись головним чином болотистою місцевістю, по якій вони м’яко переступають легким і витонченим кроком, не відчуваючи і не боячись будь-яких домагань.
Лелека своєю новизною також не може не привернути увагу англійських мандрівників. Перше лелече гніздо я побачив у Марієнбурзі, дорогою з Берліна до Кенігсберга; і, в ту пору року, він, звичайно, був без оренди. Але люди, серед яких він мешкає, користуються великою пошаною до лелеки. Також багато зусиль докладається, щоб зберегти лелече гніздо та заохотити батьківських птахів повернутися на місце, яке вони колись обрали для виведення та вирощування своїх дитинчат. Лелеки часто дуже ліниві будують свої гнізда; і люди, отже, допомагають їм, поставивши стару борону чи щось подібне на дах сараю, чи на верхівку якогось невикористаного димаря, чи на гілки одинокого дерева. Поверх нього вони стелили основу з сіна або соломи, а потім насипали на неї кілька гілок або палиць, покладених один на одного грубим способом приблизно на висоту двох футів. Це місце лелеки приймають за своє гніздо j і, прилетівши, сидітимуть годинами, ніби відпочиваючи після втоми довгої дороги. Тоді вони візьмуться за завдання навести в гнізді щось на кшталт порядку; і приблизно через два тижні, якщо погода буде теплою, почнеться робота інкубації. Батьківські птахи ніколи обидва не покидають гнізда одночасно; і самець займає свою чергу на яйця, а також самку. Їх можна годинами бачити, як їхні довгі дзьоби стирчать над краєм гнізда, як вони терпляче виконують свій обов’язок. Ніхто й не думає турбувати їх там чи деінде. Іноді можна побачити, як вони по три-чотири тихо крокують за хліборобом, який працює зі своїми биками та плугом і збирає собі їжу від черв’яків, яких вони відкривають перед очима через вивернуті борозни.
Цікаво спостерігати, як лелеки вигодовують своїх дитинчат. Кожен батьківський птах відходить по черзі; а після повернення стоїть кілька секунд, балансуючи на краю гнізда; потім, швидким рухом закинувши голову, він викидає зі свого врожаю в гніздо якусь частину підібраного ним хробака чи жаби; і молодняк миттєво хапається за те саме й пожирає його з жадібністю. Ця дія закидання голови назад і викидання заповітної їжі повторюється до тих пір, поки не вичерпається весь вміст пташиного корму. Приблизно в середині вересня лелеки збираються у великі зграї, як ластівки в Англії, і готуються до перельоту в теплі широти.