«навернення душі». Отже, вони формують свою думку про християнство на основі поведінки людей, які лише номінально є християнами. Якщо вони ніколи не бачили того, що вони вважають красою святості в християнах, і якщо все, що вони бачать і чують, підтверджує їхню віру в те, що християни повністю позбавлені істинної релігії, їхні упередження проти християнства повинні стати дуже сильними. Відповідно, ми знаходимо, що вони часто вживають термін християнин як синонім до чорного стражника. Тому їм потрібні «живі послання», щоб навчати їх «без слова», що Євангеліє «є силою Божою на спасіння кожному, хто вірує».
3. З того, що вони бачать і знають про церковні символи віри та церемонії християн, вони вважають їх політеїстами та ідолопоклонниками, тритеїстами та шанувальниками святих, з одягненими зображеннями Богородиці та зображеннями Бога, які вони вважають богохульством, а також гротеском, а там, де вони не використовуються, з уявленнями про Бога ледь менш гротескними, тоді як їх навчили вважати, що Бог є духом, якого ніхто не бачив і не може побачити.
4. Їх звичайним критерієм навчання є знайомство з Талмудом. Християни не надають цьому жодного значення і знають про це мало або зовсім нічого, і тому їх зневажають. Як за днів нашого Господа, так і зараз, вони скасовують заповідь Бога своєю традицією. Євреям було наказано: «Коли ви збираєте врожай своєї землі, ви не будете жати до кінця куточки свого поля; ти залишиш їх для бідних твого народу». За цією командою виникають такі питання, як:— Скільки має залишитися, якщо фіє буде чотири квадрати? Скільки, якщо він трикутний? Скільки і якої форми, якщо воно буде напівкруглим? Скільки, в якій формі і де, якщо воно кругле?
Слухаючи а. Єврею, що висловлюється на такі теми, пригадується слово нашого Господа: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри!» бо ви платите десятину з м’яти, і анісу, і кмину, і ви нехтуєте найвагомішими речами закону: судом, милосердям і вірою». Такі питання обговорюються в Талмуді, і першим бажанням амбітної молоді серед євреїв є вивчення Талмуду. Знайомство з декількома науками необхідно для успіху; і загалом учень присвячує себе їх вивченню з найбільшим додатком, щоб згодом він міг подолати труднощі, з якими доведеться зіткнутися у своєму подальшому прогресі.