З урядом Волині з півдня суміжний уряд Поділля, в якому площа лісів становить 589 000 десятин, з яких 113 195 десятин належить до корони, що еквівалентно 16 десятинам лісу, або -3 десятинам верхового лісу на одну квадратну версту і до 0'3.
десатинів лісів, або 0*05 десатинів коронкових лісів, на жителя. Річні вирубки в кронових лісах дають 53*1 кубічних футів, а дохід 147*8 копійок з дес.
Подібно до рівня Тейса в Угорщині, ґрунт Подоленя складається з осаду сучасного океану, в якому переважає велика частка речовин рослинного осаду, і який, будучи насиченим солями, не потребує штучного гною, щоб забезпечити послідовність найбагатших урожаїв. Ліси великі, що дозволяють експортувати деревину, смолу, дьоготь, каніфоль і поташ, а також так звану польську кошеніль.
Значна частина Литви відома як Біла Русь, тоді як решта її, разом із урядом Поділля, який суміжний з півднем уряду Волині, відома як Чорна Русь, і країні, що складається з обох, присвоєно назву Західної Русі, тоді як Україні, що включає уряди Чернігова, Києва, Полтави та Харкова, визначено Малою Росією, а імператору присвоєно назву Царя Русі. вся Русь.
Більшість доріг на Білій Русі пролягають прямими лініями, розкопаними і засадженими березами. Глина, накинута з кожного боку, утворює дорогу. У суху погоду на них приємно їздити, але вони можуть бути дуже пиловими, а після дощів вони стають майже непрохідними. І світлий колір глини в стані пилу, можливо, підтверджував назву Білої Русі, дану цьому району; але я вважаю більш вірогідним, що позначення Чорної та Білої Русі було дано внаслідок темного відтінку, наданого деяким районам багатими соснами та дубами, і білого кольору, наданого іншим районам корою рясних беріз.
«У більшості міст, які я відвідав у Білій Русі», — каже доктор Пінкертон, описуючи подорожі понад п’ятдесят років тому, але зміни відбуваються, але повільно,
комфортної корчми не знайти. Мандрівник там, як і в Польщі, так і в Росії, мусить зважитися зустріти всі нестатки в цьому відношенні і радіти, якщо в дорозі між провінційними містами він знайде щось краще, ніж чорний хліб, молоко, яйця, пиво і звичайний коньяк. У зв’язку з цим сільське дворянство, як правило, бере з собою в дорогу провізію разом із кухонним приладдям і навіть постільною білизною; між державними містами вони забезпечують достатню кількість білого хліба, птиці, вина тощо, щоб забезпечити їх до наступного міста/