Ми прибули в окружне місто Шавель близько восьмої наступного ранку. Складається з 280 жител, переважно дерев’яних хат різних розмірів, решта – цегляних. Євреї, які становлять більшість мешканців, я виявив надзвичайно сором’язливими та несхильними до розмов на релігійні теми.......
1 Вийшовши з Шавеля, я пішов дорогою до Тельша, іншого окружного міста Самогатії, куди я прибув близько години ночі. Наближаючись до Тельша, рівень і нецікавий вигляд країни зазнає сприятливих змін, стаючи хвилястим, а в деяких частинах навіть горбистим.
Бургомістр та інші в Тельші запевнили мене в факті, якому навряд чи можна повірити, — що князі роду Гедройців такі численні й такі бідні, що деякі з них заробляють собі на підтримку, рубаючи дрова та возячи їх на віленський ринок для продажу. Багато з них обробляють землю для свого існування. Так низько впав князівський сан у Литві! А щодо держави дворянства Самогатії також деградувало без уявлення, оскільки в окрузі Тельш є не менше 700 осіб шляхетного походження, які обробляють землю своїми руками!
«Кількість будинків у Тельші 160, з яких половина населена євреями, які здебільшого дуже незаможні».
Мій маршрут пролягав з Вільно до Вітебська. Слідуючи вгору від Дюнабурга за течією Двіни, минувши Новий Олександроський на правому березі Двіни та Полєтки, ми досягнемо міста Полецк, одного з найстаріших міст, згаданих в російській історії. Раніше він був губернським містом однойменного повіту, який у 1796 році був приєднаний до Вітебського.
«Він був відомий стародавнім під назвою Pletiscum, а за часів Рюрика, російського Егберта, — каже Пінкертон, — він мав своїх князів, які княжили там аж до часів Володимира Великого. Цей князь, роздратований відмовою Рогнеди, дочки правлячого князя Рогвальда, вийти за нього заміж, обложив місто, взяв його, убив князя і двох його синів, одружився з княжною проти її волі і приєднав до своїх володінь Полецьке князівство. Після цього син Рогнеди отримав це князівство від свого батька Володимира, і його нащадки продовжували княжити в ньому протягом кількох століть, аж до 1305 року, коли Гведемін збудував Вільно, який став тоді столицею тих частин Литви. Але навіть до часів Петра I російські царі продовжували носити титул полецького князя. Протягом наступних віків його неодноразово захоплювали і відвойовували росіяни та поляки, але загалом залишався в руках останніх до 1772 року, коли Катерина II. об’єднала його зі своєю імперією».
Площа лісів в уряді Вітебська становить 1,738 тис., з яких на крону припадає 380,615 дес., що відповідає 44*5 дес. лісу, або 9'7 дес.
лісів, або 0'5 дес. кронових лісів на жителя. Річні вирубки в кронових лісах дають 11*3 кубічних футів, а дохід 12'6 копійок з дес.