1. Загальна дієта для обрання короля — це та, у якій найбільше зацікавлені чужинці. Коли було оголошено міжцарів’я внаслідок смерті, зречення або скинення короля, примас, який у той час є главою республіки, розсилає свої універсалії до кількох провінцій для загальної асамблеї. Депутація сенаторів також посилається до армії, щоб допомогти генералам своїми порадами, і проводиться точний опис скарбу Корони. Після цього всі трибунали припиняються, і будь-яка юрисдикція, крім юрисдикції маршалів, повністю припиняється.
Збори нарешті відбулися під Варшавою, на відкритому полі, оточеному ровами й накритому над дошками. Поляки називають це Szopa або Colo. У день, призначений для відкриття сейму, сенатори та нунції присутні на месі Святого Духа в костелі Святого Яна у Варшаві, після чого відправляються до Colo, і коли вони обирають маршалка нунціїв, вони утворюють конфедерацію або угоду, за якою члени сейму присягають не розлучатися, доки не розлучаться. обрали короля і не визнавали жодного кандидата, якщо він не був обраний їх одностайним схваленням, і не виявляли йому жодних актів покори, доки він не присягнеться дотримуватися Pacta Conventa та інших законів королівства.
1 Коли цей союз було створено, його члени розслідують непомірні дії, які були вчинені під час останнього правління. Хоча влада князя обмежена дуже вузькими обмеженнями, і хоча ревнощі, які нація відчуває до всіх спроб проти її незалежності, спонукає її до скрупульозної перевірки поведінки свого князя, все ж завжди є деякі моменти, на які можна скаржитися, і реформувати їх наприкінці кожного правління, і міжцарів’я виявляє сприятливу можливість для виправлення цих зловживань. Закони знову встановлюються в їхній первісній силі, і так само додаються нові; виправляються всі звичаї, що суперечать імунітету дворянства. Вони також регулюють управління державою і приписують своєму майбутньому королю дотримання тих правил і обов'язків, від яких йому ніколи не дозволяється відступати.
Усіх послів представляють сенатори, і вони звертаються до зборів латинською мовою. З боку сенату на них відповідає президент, а з боку шляхти — маршалок нунціїв.
Міністри кандидатів зобов'язані дозволити своєму золоту блищати якомога більше; вони повинні влаштовувати чудові розваги, які, окрім пишності, повинні бути доведені до розпусти; і немає нічого більш приємного для поляків, які від природи є пишними, ніж бенкети такого роду. Шляхта захоплена в
особливий спосіб з привабливістю угорського вина, і безпомилково заявляти на користь кандидата, який спричиняє його течію в найбільшому достатку.