tor — може бути припинено менш ніж за чотири роки. Проте за такий короткий час майже жодна справа не була вирішена. Вотрен згадує, що він знав справи, які тривали шістдесят років і які, наскільки він міг передбачити, могли залишатися невизначеними «до останнього покоління». Дворяни, огидні до цієї виснажливої занудливості, нерідко відмовлялися від своїх прохань щодо рішень судів і врегулювали справу збройним шляхом, деякі випадки цього мали місце навіть у середині минулого століття.
Здається, такою була історія Польщі. У казковий період історії Польщі. земля, як видається, була колонізована або завойована і керована послідовниками та нащадками скандинавського чи кавказького героя на ім’я Лех, ведених туди білим орлом, який став національним символом, і від якого староанглійська назва народу — Polack і російська назва Polekh, або Polach, була дана їм.
Дворяни завжди були рівними і рівними за політичним рангом, і деякі стверджують, що все населення було таким протягом тривалого часу, але йомени ставали кріпаками, якщо вони не були такими спочатку. Монархія була обмежена у владі і стала виборною. Спочатку кожен зійшов на престол робив послідовні поступки, і врешті-решт була проголошена абсолютна свобода виборів, була потрібна лише рента, щоб зробити її дійсною, і була підготовлена хартія, якою всі привілеї, надані попередніми суверенами, були поновлені та підтверджені. Було встановлено, що король мав обиратися всім дворянством і вільними власниками нації, і що в разі порушення королем законів і привілеїв його піддані звільнялися від присяги на вірність.
Завдяки унії з Литвою та внаслідок різноманітних змін, цивільних і церковних, які послідували, обмежуючи як громадянську, так і релігійну свободу, і врешті-решт у 1772 році стався перший поділ королівства.
У переліку королів Польщі є імена, які користувалися високою пошаною любов’ю до свободи,
Поділ може бути пов’язаний із заходами, вжитими домінуючою партією для обмеження релігійної свободи інакомислячих з Державної Церкви та Римської Церкви. «Реформована релігія, хоч і була рано запроваджена в Польщі, протягом двох століть не була загальноприйнятою. До протестантів, яких називали дисидентами (термін, який також поширюється на представників грецької церкви), ставилися терпимо, хоча вони були змушені працювати через численні цивільні обмеження. Під час міжцарів’я, що передувало обранню Понятовського, сейм ухвалив постанову, згідно з якою дисидентам значною мірою заборонялося вільне відправлення релігійних культів і повністю позбавлялися будь-яких громадянських і політичних привілеїв.