Я. Вага. — Flora Polonica — Varsoviae, 1848 an., і Stirpes rariores Bucovinae — Stanislawow 1853 an. (Зараз Буковина належить Австрії.)
Клюк Кшиштоф. — Dykcysnarz roslinny. (Словник
Юнжитт Станіслав Боніфацій. — Опис литовських рослин за системою Ліннея. 1811. (Опис рослини Литви за системою Ліннея. 1811.)
Jundzitt J6zef— Опис rdslin в Литві, на Волні, Подолі та Україні, drika росте як і освоюється. Wiluo, 1830. (Опис рослин Литви, Волині, Поділля і України).
РОЗДІЛ V.
ХОЧа у моїх дослідженнях Польщі, з такою історією, як ця країна, я приділяв головну увагу лісовому господарству, цілком природно, що студенти лісівництва приділяють цьому певну увагу.
Згідно з Аббсом де Фонтеном, у його «Історії революцій Польщі від заснування цієї монархії до смерті Августа II» — праці, опублікованій на початку минулого століття, автор наслідував Дуглосія, краківського каноніка, який склав історію Польщі латинською мовою, яка, хоч і цінна, має недоліки, які Аббат* де Фонтен у своїй праці намагався виправити, хоча він також додав додаткові подробиці з робіт Туануса, які мають значну популярність: —
Якщо ми можемо повірити їхнім власним історикам, їхній перший князь був нащадком Яфета, сина Ноя. Вони дають йому ім'я Лехт і заявляють, що він походив з Далмації. Цей князь залишив свій престол своєму синові Вісимиру, який заснував місто Данціг. Ми не знаходимо в історії слідів будь-яких дій, які вчинили нащадки цих двох перших королів Польщі; і це порожнеча, яку сама художня література ніколи не намагалася заповнити. Це тільки припускає, що нація після вимирання королівської родини зібралася для обрання нових господарів. Дворянство було на межі переходу до цього вибору, коли народ, який довго страждав від тиранії своїх останніх королів, вимагав скасування королівського правління, щоб більше не залежати від примхи однієї людини.
Великі лорди, які були зачаровані надією розділити всі почесті панування, були легко спонукані виконувати прохання людей; внаслідок чого вони встановили республіку, управління якою було доручено дванадцяти палатинам; але нестійкі люди незабаром були незадоволені цим новим способом правління; анархія, сповнена безладу та плутанини, викликала у них огиду до їхнього стану незалежності, а група ворогів, які завжди були готові отримати переваги з проблем держави та кон’юнктури того часу, безкарно спустошували провінції та змушували цю націю дорого заплатити за свободу, яку вони здобули.