За рік Годлевського було звільнено, а 12 грудня король призначив комендантом міста Францішека Дубравського (C. Pr. 384, стор. 120) і 19 січня у Перемишлі подав збори до перемишльської шляхти, щоб виробити найкращу оборону як для міста, так і для міста Кросно, постачаючи людей і приготувавши провіант. Францішек Дубравський, підкоморій перемишльський, не був приятелем військових, не терпів станцій чи зимового сну в шляхетських маєтках як правий поборник шляхетських вольностей, (G. Pr. 384 S. 8), але, як видно з постанов місцевих рад, енергійно продовжував справу Годлевського. (№ 115) Встановлено президентський прапор і командування віддано Касперу Вояковському, а податок на цей прапор введено, оскільки над містом нависла нова небезпека. Ракоці універсалами приманював шляхту до покори і з великим військом наближався до Перемишля. Лише 19 січня 1657 р. шляхта затвердила Дубравського комендантом Перемишля і затвердила для оборони піхоту (No 117), а вже 23 січня Дубравський закликав шляхту до оборони міста (C. Pr. 384 S. 94). І хоч цього було достатньо, і хоч містяни, як і минулого року, були готові захищатися, але сама оборона була не такою ефективною, як торік. У No 122 ми цитуємо laudum від 3 березня 1657 року під час облоги Трансільванії, згідно з яким було вирішено заплатити викуп за визволення міста від ворога, і для цього були внесені певні суми серед шляхти, зокрема додатково 12 000 злотих. стор. від новотарзького старости Миколая Оссолінського та зібрано викуп. (C. Pr. 384 p. 323) Ми знаємо, що до контрибуції також належала міщанська верства і в архівах міста Перемишля маємо свідчення, що через кілька років вищезгаданий купець Абрахам Кровницький вимагав у Варшаві повернення 4530 злотих. п., виданий за викуп (Арх. м. Прз. ф. 409. No 38). В архіві є перелік умов виходу з міста, поданий Ракоці, але, очевидно, не прийнятий містом, на акті немає ні дати, ні підписів. У будь-якому разі документи показують суттєву різницю в обороні міста за наказом Годлевського від тієї, яку роком пізніше наказав перемишльський камергер. ») № 144 ст. 47. laudum 1658 р. 2) No 1*6 ст. 2 і 3! 3) Див. laudum від 1657 р. Xr. 115 ст. 7. «) No 149 ст. 11. ') No 144. ст. 71. «) Xr. 230,
XXXIII
постановою сеймика справа про укріплення Перемишля була передана до перемишльського податкового суду, де й усі, хто справою укріплення керував. вони повинні були подавати звіти. Але оскільки ані міста, ані землі не могли вистачити на витрати на захисні мури, було постановлено у Вішні 23 липня 16(38) року просити сейм, щоб РЦПТ долучився до витрат. Нарешті, маємо лаудум від 18 серпня 1072 р., згідно з яким було постановлено призначити сотню піхотинців до президії Перемишльської під керівництвом військового старшини та підстарости Перемишльської, до якої належить ex lege publiea уряд, безпека та правосуддя sub ejypeditione generaU при містах.