Титульні сторінки

вихваляючи цю облогу під №№ 122-124, ми маємо вказівку джерела, що маршал Любомирський також відзначився під час першої та другої облоги, під час шведської облоги 1656 р. він прийшов на допомогу великими полками людей, він знищив місто, а під час вторгнення Ракоці він передчасно послав кілька сотень людей до всіх частин для захисту фортеці за власний кошт. дав їм пан Ґіза, що послав свій гостинець до Перемишля, проти цього ворога він честь 1). Ця допомога, звичайно, збільшувала видатки міста і землі, тому рада постановила виділити для цього одну збірку в Перемишльській землі і, крім того, накласти контрибуцію на кожного з нинішніх оборонців міста, звісно на шляхту, яка негайно виплачувалася 2). Той факт, що місто також попросили надати звіти про витрати на оборону, не є дивним, враховуючи, що на оборону міста було пожертвувано пенні, що король також надіслав попіл і гармати, і що земля відповідала за те, щоб її гроші використовувалися лише для фортифікаційних цілей3). Згідно з лаудумом 1657 р. перемишльські міщани мали зробити звіт і використати надісланий порох і гармати, щоб проявити себе перед перемишльським старостою в майбутніх чварах. Довідуємося також, що укріплення міста Перемишля розпочав відомий у вітчизняній літературі Анджей Максиміліан Фредро4), що в 1658 р. відбулися окремі консультації щодо цього укріплення5), що в 1667 р. фіскальний суд у Перемишлі наказав укріпити місто, повідомивши про фортецю Марціна Мадаленського, місцевого старосту6), а також Журовського як наглядач фортеці. Справді, 1 жовтня шляхта на крайовій раді в Перемишлі вирішила витратити певні суми на набір піхоти для оборони міста, а інші ухвали були спрямовані на оборону столиці Перемишльської землі. 16 квітня 1668 року його відправили назад