- Володя, не здригаючись, дивився на це страшне місце, про яке він так багато думав; Навпаки, він робив це з естетичною насолодою та героїчним почуттям самовдоволення від думки, що він тут — він буде там ще через півгодини, що він побачить це справді чарівно оригінальне видовище — і він
З цієї миті дивився зосереджено, аж поки вони не прибули до північного укріплення, до вагонного ешелону полку його брата, де вони мали з упевненістю з’ясувати становище полку та батареї.
Офіцер поїзда Хвед біля так званого нового міста (хатинки, побудовані з дощок сім'ями моряків), в наметі, з'єднаному з стерпно великим сараєм, спорудженим із зелених ще не всохлих дубів.
Брати знайшли офіцера, який сидів перед жирним столом, на якому стояла склянка холодного чаю, таця з горілкою, крихтами сухої осетрової ікри та хліба, одягнений лише в брудно-жовту сорочку, і займався рахуванням величезної купи банкнот на великій рахівниці.
Але перед тим, як описати особистість офіцера та його розмову, нам необхідно уважніше оглянути нутрощі його сараю і хоча б трохи познайомитися з його способом життя та заняттями. Новий сарай, як ті, що будувалися для генералів і полкових командирів, був великий, плетений, затишно влаштований, зі столиками й лавками, зробленими з дерну. Сторони і
Дах був завішаний трьома килимками, щоб листя не падало, і, хоч вони були надзвичайно потворними, вони були новими і, звичайно, дорогими.
На залізному ліжку, що стояло під головним килимом із зображенням молодої амазонки, лежала плюшева ковдра блискучого багряного кольору, рвана й брудна подушка й плащ єнота. На столі стояло дзеркало в срібній рамі, срібна щітка, страшенно брудна, зламаний роговий гребінець, повний жирного волосся, срібний свічник, пляшка лікеру з величезною золотою і червоною етикеткою, золотий годинник з портретом Петра І, дві золоті ручки, маленька скринька, в якій були якісь пігулки, скоринка хліба і якісь старі листівки, що були відбиті, а під ліжком стояли пляшки, повні й порожні.
Цей офіцер відповідав за комісаріат полку і фураж для коней. З ним жив його великий друг, комісар, який керував операціями.
У момент, коли брати увійшли, останній спав у будці, а комісар підводив рахунки за державні гроші в очікуванні кінця місяця. Комісарський офіцер мав а
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
дуже мила і войовнича зовнішність. Його зріст був високий, вуса величезні, і він мав поважну кількість пухкості. Єдиними неприємними моментами в ньому були якась пітливість і одутлість усього обличчя, що майже приховувала його маленькі сірі очі (ніби він був набитий швейцаром), і надмірна неохайність — від рідкого жирного волосся до великих босих ніг, засунутих у якісь горностайові капці.