Ніколаєв, який підкріпився на Дуванці, з двома глечиками горілки, купленими у солдата, що роздавав її на мосту, різко кинув поводи, і команда рвонула геть по затіненій тут і там кам'янистій дорозі, що вела Бельбеком до Севастополя; але брати, чиї ноги штовхалися, вперто мовчали, хоча щомиті думали один про одного.
* Чому він мене образив? — подумав молодший. — Невже він міг не мовчати про це? Це точно так, ніби він думав, що я злодій; та й тепер він злий, мабуть, так, що ми посварилися остаточно. І як чудово було б нам бути разом у Севастополі. Два брати, дружні, обидва борються з ворогом! один з них, старший, хоч і не дуже освічений, але хоробрий воїн, а другий молодший, але теж хоробрий хлопець. За тиждень я б показав їм, що я я все-таки не такий молодець! Я перестану червоніти, на моєму обличчі буде мужність, і, хоч мої вуса зараз не дуже великі, до того часу вони виростуть до гарного розміру; — і він відчув пух, що з’являвся на краях його рота. — Можливо, ми прибудемо сьогодні й вступимо безпосередньо в конфлікт, мій брат і я. Він, мабуть, упертий і дуже сміливий, один із тих, хто мало говорить, але діє краще за інших. Я хотів би знати, — продовжував він, — чи навмисне він притискає мене до борта фургона чи ні. Він, напевно, розуміє, що я почуваюся ніяково, і вдає, ніби мене не помічає. Ми приїдемо сьогодні, — продовжував він свою суперечку, притискаючись до узбіччя фургона й боячись поворухнутися, щоб брат не помітив, що йому незручно, — і відразу підемо просто до бастіону. Ми обидва підемо разом, я зі своїм спорядженням, а мій брат зі своєю компанією. Раптом французи кидаються на нас. Я починаю стріляти і стріляю по них. Я вбиваю страшне число; але вони все одно продовжують бігти прямо на мене. Тепер стріляти вже неможливо, та й надії немає
154 СЕВАСТОПОЛЬ IJSfi СЕРПЕНЬ.