проте; це повинно було колись прийти. Тепер, у всякому разі, з моїм братом... «Я Справа в тому, що лише тепер, при думці про те, що, сівши на візок, він увійде в Севастополь, не злазячи з нього, і що жодна випадковість уже не зможе його затримати, небезпека, якої він шукав, явно постала перед ним, і він був занепокоєний при самій думці про її близькість. Він зумів якось оволодіти собою і увійшов до кімнати; але через чверть години. минуло, а він все ще не приєднався до свого брата, так що останній відчинив двері, щоб покликати його, у позі неслухняного школяра щось говорив офіцеру на ім'я П. Коли його брат відчинив двері, він зовсім розгубився.
** Негайно. Я вийду за хвилину! — вигукнув він, махнувши рукою на брата. — Зачекай мене там, будь ласка.
Через мить він справді вийшов і підійшов до брата, глибоко зітхнувши.
«Тільки уяви! Я не можу піти з тобою, брате», — сказав він.
"Що } це нісенітниця?"
«Скажу тобі всю правду, Міша! Ні в кого з нас немає грошей, і ми всі в боргу перед тим штабс-капітаном, якого ти там бачив. Це жахливо прикро!»
Старший брат спохмурнів і довго не порушував мовчання.
** Ти багато винен? — запитав він, скоса глянувши на брата.
«Багато — ні, не дуже, але мені страшенно соромно за це. Він заплатив за мене за три етапи, і весь його цукор пішов, так що я не знаю — так, і ми грали в преферанс. Я теж трохи йому в боргу».
«Це погано, Володю! Що б ти робив, якби мене не зустрів...» — суворо сказав старший, не дивлячись на брата.
«Та я ж думав, брате, що я в Севастополі візьму ті проїзні гроші, і що я йому їх віддам. Звичайно, це можна зробити, і мені буде краще завтра з ним поїхати».
Старший брат витягнув гаманець і, трохи тремтячими пальцями, витяг звідти дві десятирубльові і одну трикарбованську.
СЕВАСТОПОЛЬ В СЕРПНІ, 151
«Це всі гроші, які я маю», — сказав він. "Скільки ви винні?"
Козельцов не сказав правду, коли сказав, що це всі гроші, які він мав. Крім того, він мав чотири золоті вшиті в манжету на випадок надзвичайної ситуації; але він дав обітницю не чіпати їх.
Виявилося, що Козельцоф, крім преференцій і цукру, заборгував лише вісім карбованців. Старший брат дав йому цю суму, лише зауваживши, що не варто грати в преферанс, коли немає грошей.
"У що ти грав }"
Молодший брат.не відповів ні слова. Питання брата, здавалося, відбивало його честь. Роздратування за себе, сором за свою поведінку, яка могла викликати такі підозри, і образа з боку його брата, якого він так любив, справили на його чутливу натуру таке глибоке болюче враження, що він нічого не відповів. Відчувши, що він не в змозі стримати ридання, що підхоплювали його горло, він узяв гроші, не глянувши на них, і повернувся до своїх товаришів.
VII.