І в компанії з ними він йшов на пагорб через окопи, на кожному кроці зустрічаючи поранених.
Дійшовши до вершини пагорба, він повернув ліворуч і, зробивши кілька кроків, опинився зовсім сам. Біля нього засвистіли осколки, вдарили в окопи. Ще одна бомба піднялася перед ним і, здавалося, «летіла прямо на нього». Раптом йому стало страшно; він на повній швидкості відбіг п'ять кроків і ліг на землю». Але коли бомба розірвалася, і на відстані від. Він страшенно роздратувався на себе і, підводячись, озирнувся, щоб побачити, чи хтось помітив його падіння, але нікого не було.
Коли страх одного разу проклав собі шлях у розум, він не швидко поступається місцем іншому почуттю. Той, хто хвалився, що буде gj ніколи не згинався, мчав уздовж траншеї з прискореною швидкістю і мало не навколішках. "Ах, це дуже погано!" — подумав він, спотикаючись. «Мене неодмінно вб'ють!» І, усвідомлюючи, як йому важко дихати і що піт проривається по всьому тілу, він дивувався сам собі, але вже не намагався побороти свої почуття.
Раптом попереду нього стали чутні кроки. Він швидко випростався, підвів голову і, сміливо брязкаючи мечем, почав йти повільніше, ніж раніше. Він сам не пізнав. Коли він приєднався до офіцера саперів і матроса, що йшли йому назустріч, і перший гукнув йому: «Лягай!», показуючи на яскраву цятку бомби, яка, все яскравіше і яскравіше, швидше і швидше, наближаючись, падала в районі траншеї, він лише трохи схилив голову, мимоволі під впливом жахливого крику, і пішов. його шлях.
«Ого! Який сміливий чоловік!» — еякулював матрос, який спокійно спостерігав за вибухом.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
бомбу, і, навченим поглядом, одразу вирахував, що її осколки не можуть влучити всередину траншеї; «Він навіть не хотів лягти».
Залишалося зробити кілька кроків через відкритий простір, перш ніж Калугін дійде до каземату коменданта бастіону, як на нього знову нападає туман у очах і це дурне відчуття страху; його серце забилося сильніше, кров прилила до голови, і він змушений був напружитися над собою, щоб дійти до каземату.
«Чого ви так запихаєтеся?» — запитав генерал, коли Калугін передав йому свої накази.
«Я йшов дуже швидко, Ваша Високоповажність!»
«Ти не візьмеш келих вина?»
Калугін випив вина, закурив. Заручини вже підійшли до кінця; тільки сильна канонада тривала з обох боків.