Штабс-капітан двічі нерішуче пройшов повз групу своїх аристократів, а втретє, напружившись, підійшов до них. Ця група складалася з чотирьох офіцерів: ад'ютанта Калугіня, знайомого Михайлова, ад'ютанта князя Галцина, який навіть для самого Калугіна був чимось аристократом. Полковник Нефердов, один із так званих хинди-ед і двадцятидвох військових (які вступили на службу для цієї кампанії зі списку у відставці), і капітан кавалерії Праскухін, також один із ста двадцяти двох. На щастя для Михайлова, Калугін був у дуже гарному гуморі (генерал щойно розмовляв з ним дуже довірливо, а князь Галцин, щойно прибув із Петербурга, зупинявся у нього); він не вважав нижче своєї гідності віддати своє
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
руку капітану Михайлову, на що, однак, Праскухін не міг зважитися, хоч він дуже часто зустрічався з Михайловим на бастіоні, пив у останнього вино і горілку і навіть був винен йому двадцять з половиною карбованців пільги. Оскільки він ще не дуже добре знав князя Галцина, то не хотів викривати себе в присутності останнього в знайомстві з простим штабс-капітаном. Останньому він злегка вклонився.