безпомилково вибирайте шлях на пагорбі, тим більше, що ви бачите, що кожен користується стежкою. Пройшовши пару сотень кроків, ви виринаєте на багнистий простір, увесь зораний і оточений з усіх боків габіонами, земляними укріпленнями, платформами, земляними хатинами, на яких стоять великі чавунні гармати, а симетричними купами лежать гарматні ядра. Усе це ніби нагромаджено без жодної мети, зв’язку чи порядку. Ось у батареї сидить група матросів; там посеред майдану, наполовину затоплена в багнюці, лежить зламана гармата; далі піший солдат з гарматою марширує по батареї і важко волочить ноги по липкій землі. Але всюди, з усіх боків, у кожному місці ви бачите розбитий посуд, нерозірвані бомби, гарматні ядра, знаки табору, все потонуло в рідкому, в’язкому мулі. Ви ніби чуєте недалеко від себе стукіт гарматного ядра; з усіх боків, здається, чути різноманітні звуки куль, — дзижчать, як бджоли, пронизливо свистять, або у скиглі, як шнур, — чуєш страшний гуркіт снаряду, який, здається, потрясає тебе всього наскрізь якимось жахливим переляком.
«Отже, ось він, четвертий бастіон, ось він…
це жахливе, справді жахливе місце! — думаєш ти собі і відчуваєш невелике відчуття гордості і дуже велике відчуття придушеного жаху. Але ти помиляєшся, це не четвертий бастіон. Це Язонівський редут — місце відносно безпечне і зовсім не страшне.
Щоб дійти до четвертого бастіону, ви повертаєте направо, через цей вузький окоп, через який пройшов піший солдат. У цій траншеї ви, можливо, знову зустрінете ноші, матросів і солдатів з лопатами; ти побачиш наглядача копалень, глинобитки, в які можуть пролізти лише двоє, нахилившись, і там побачиш стрільців Чорноморських батальйонів, які перевзуються, їдять, курять люльки і живуть; і ви все ще скрізь побачите ту саму смердючу багнюку, сліди табору та відкинуті залізні уламки в усіх можливих формах. Пройшовши ще триста кроків, ви знову потрапите на батарею — на відкритий простір, весь порізаний ямами й оточений габіонами, засипаний землею, гарматами й земляними укріпленнями. Тут ви, можливо, побачите п'ятьох моряків, які грають у карти під прикриттям
бруствери, і морський офіцер, який, побачивши, що ви новачок і цікавий, із задоволенням покаже свої домовленості та все, що може вас зацікавити.
Цей офіцер скручує собі сигарету з жовтого паперу, так спокійно сидить на рушниці, так спокійно ходить від однієї амбразури до іншої, розмовляє з вами так тихо, без найменшої афектації, що, незважаючи на кулі, які гудуть над вами ще густіше, ніж раніше, ви самі стаєте холоднішими, уважно перепитуєте і слухаєте відповіді офіцера.