Так! Вас обов'язково чекає розчарування, якщо ви в Севастополь вперше. Даремно ви шукатимете хоч на одному обличчі сліди тривоги, розгубленості чи навіть ентузіазму, готовності до смерті, рішення, — нічого подібного немає. Ви побачите, як торговці спокійно займаються справами свого покликання, так що, можливо, ви можете дорікнути собі за зайві захоплення, ви можете мати певний сумнів щодо справедливості уявлень про героїзм захисників Севастополя, які ви сформували з розповідей, описів, краєвидів і звуків північної сторони. Але, поки не сумніваєтеся, підіть на бастіони, поспостерігайте за захисниками Севастополя на самій сцені оборони, а ще краще — прямо в той будинок, який був раніше Севастопольським зібранням, і на даху якого стоять солдати з носилками, — там ви побачите захисників Севастополя, там ви побачите страшні й сумні, великі й смішні, але дивовижні видовища, які підносять догори. душа.
Ви заходите у великий зал зборів. Ви щойно відчинили двері, як вид і запах сорока чи п’ятдесяти важко поранених чоловіків а з тих, хто зазнав ампутації — деякі в гамаках, більшість — на підлозі — раптово вражають вас. Не довіряйте почуттю, яке затримує вас на порозі залу; Не соромтеся, що прийшли подивитися на стражденних, не соромтеся підійти і звернутися до них: нещасним подобається бачити співчутливе людське обличчя, їм подобається розповідати про свої страждання і чути слова любові та зацікавлення. Ви ходите між ліжками і шукаєте обличчя, менш суворе і страждальне, до якого ви вирішуєте підійти, щоб поговорити.
«Де ти поранений?» — боязко й нерішуче запитуєш ти старого худого солдата, який, сидячи в гамаку, спостерігає за тобою добродушним поглядом і ніби запрошує підійти до нього. Я кажу «ви несміливо запитуєте», тому що ці страждання вселяють у вас, крім почуття глибокого співчуття, страх образити і високу пошану до людини, яка їх зазнала.
«В ногу», — відповідає солдат. але, водночас, по складках покривала ви бачите, що він втратив ногу вище коліна.
«Дякую Богові, — додає він, — мене випишуть».
** Ви давно були поранені? "
«Це було шість тижнів тому. Ваша Високоповажність».
«Це все ще болить?»
«Ні, зараз не болить, тільки в негоду щось гризе в литці, але це нічого».
— Як ви потрапили до поранення?
"На п'ятому бастіоні, під час першого бомбардування. Я щойно навчив гармату і вже збирався піти, отже, до іншої амбразури, коли вона вдарила мене в ногу, ніби я ступив у яму й не мав ноги".
"Це не було боляче в перший момент t"
«Зовсім ні, тільки ніби щось гаряче вдарило мене в ногу».
** Ну а далі.? "