«Хіба ви мене не знаєте?» — сказав він з усмішкою.
— А-а-а-! — вигукнув молодший брат; "це вражає! «І він почав цілувати свого брата.
Вони поцілувалися двічі, але зупинилися на третьому повторі, наче обом спала на думку:
* Чому це потрібно робити саме три рази? "
«Ну, як же я радий!» — сказав старший, дивлячись на брата. — Вийдемо на ґанок, поговоримо.
«Ну, йди, я не хочу супу. Ти їж його, Федерсон!» — сказав він своєму товаришу.
«Але ти хотів щось поїсти».*
* Я нічого не хочу».
Коли вони вийшли на ґанок, молодший усе питав брата: ** Ну, як справи? розкажи мені все про це." І все ще він продовжував казати, як він радий його бачити, але сам нічого не сказав.
Коли минуло п'ять хвилин, за які вони встигли трохи замовкнути, старший брат запитав, чому молодший не пішов до варти, як усі очікували від нього. Він хотів якнайшвидше дістатися до Севастополя наскільки можливо, сказав він; бо якби там справи складалися сприятливо, він міг би просуватися там швидше, ніж у гвардії. Там потрібно десять років, щоб досягти звання полковника, а тут Тодлебен за два роки піднявся від підполковника до генерала. Ну, а якщо когось і вбили, то нічого не поробиш.
*• Який ти молодець! — сказав його брат, усміхаючись.
— Але головне, знаєш, брате, — сказав молодший, усміхаючись і червоніючи, ніби збираючись сказати щось дуже ганебне, — усе це дурниці, і головне, чому я про це запитав, — це те, що мені соромно жити в Петербурзі, коли тут люди гинуть за батьківщину. Так, і я хотів бути з тобою, — додав він із ще більшою сором’язливістю.
«Який ти безглуздий!» — сказав старший брат, виймаючи свій сигаретний автомат і навіть не глянувши на нього. — Але шкода, що ми не можемо бути разом.
**Тепер, чесно, невже так страшно в бастіонах } ", різко запитав молодий чоловік.
«Спочатку це жахливо, але звикаєш згодом. Це нічого. Ви самі побачите».
«І ще скажи мені інше. Як ти думаєш? — Севастополь буде взято? Я думаю, що не буде».
'* Бог його знає! "
* Але одна річ дратує. Тільки уявіть, яке нещастя! У нас на дорозі вкрали цілий оберемок, і в ньому було моє шако, так що тепер я в жахливому становищі; і я не знаю, як мені показати себе».