*' Не залишайте своїх рядків; Назад на свої місця, sacre noin I», — кричить французький капрал, і солдати розходяться з явною неохотою.
А тим часом наш молодий кавалерійський офіцер здійснює обхід французьких офіцерів. Розмова заходить про якогось графа Сазонова, «з яким я був дуже добре знайомий. Месьє, — каже французький офіцер з одним еполетом, — це один із тих справжніх російських графів, яких ми так любимо».
— Є один Сазонов, якого я знаю, — сказав кавалерійський офіцер, — але він не граф, принаймні, наскільки я знаю; маленький смуглявий чоловік приблизно вашого віку.
«Саме так, месьє, це той чоловік. О, як би я хотів побачити цього дорогого графа! Якщо ви його побачите, прошу, передайте йому мої компліменти — капітану Латуру», — каже він, кланяючись.
«Хіба це не жахлива справа, яку ми тут ведемо? Вчора ввечері була гаряча робота, правда }», — каже кавалерійський офіцер, бажаючи продовжити розмову, і показує на трупи.
я jg
«О, жахливо, мосьє! Але які хоробрі хлопці ваші солдати, які хоробрі хлопці! Це задоволення воювати з такими хоробрими хлопцями».
«Треба визнати, що ваші люди також не відступають», — каже кавалерист із поклоном і переконанням, що він дуже люб’язний.
Але досить про це.
Краще поспостерігаймо за цим десятирічним хлопцем, одягненим у старовинний кашкет, мабуть, батькового, у черевиках на босу ногу та в бриджах, що тримаються на одній підтяжці, який переліз через стіну на самому початку перемир’я та бродив по яру, з тупою цікавістю дивлячись на французів і на тіла, що лежать на землі, і зриваючи блакитні польові квіти, усіяні долиною. шипований. Повертаючись додому з великим букетом, він затиснув носа через запах, який доніс до нього вітер, і зупинився біля купи трупів, які були винесені з поля, і довго дивився на одне жахливе безголове тіло, яке виявилося найближчим до нього. Довго постоявши, він ступив підійшов ближче й торкнувся ногою задерев’янілої руки трупа, що стирчала. Рука трохи хитнулася. Він знову торкнувся його, і ще енергійніше. Рука відкинулася назад, а потім знову стала на місце. І тут же хлопець скрикнув, сховав обличчя в квітах і чимдуж побіг до укріплень.