різного калібру; трохи далі — велика площа, на якій лежать величезні балки, лафети, сплять солдати; там стоять коні, вози, зелені гармати, скрині з амуніцією та купи зброї; пересуваються солдати, матроси, офіцери, жінки, діти, купці; прибувають вози з сіном, мішками, діжками; де-не-де пробираються козаки, або старшини на конях, або генерал у дроску. Праворуч вулиця оточена барикадою, в амбразурах якої стоять маленькі гармати, а біля них сидить матрос і курить люльку. Ліворуч гарний будинок із римськими шифрами на фронтоні, під яким стоять солдати й закривавлені носилки — всюди бачиш неприємні ознаки військового табору. Ваше перше враження неминуче дуже неприємне. Дивна суміш табору і міста
* Напій з води, патоки, лаврового листя або шавлії, який п'ють як чай, особливо нижчі класи.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
життя прекрасного міста й брудного бівуаку не тільки не прекрасне, але здається огидним безладдям; тобі навіть здається, що кожен страшенно переляканий і метушиться, не знаючи, що робить. Але подивіться уважніше на обличчя цих людей, які рухаються навколо вас, і ви отримаєте зовсім інше уявлення. Подивіться, наприклад, на цього солдатика з провінції, який веде трійку бурих коней на водопій і щось собі муркоче так спокійно, що, мабуть, не заблукає в цій строкатій юрбі, якої для нього не існує; але він виконує свій обов'язок, який би він не був, — напувати коней або носити зброю, — з таким самоспокоєм, самовпевненістю і незворушністю, як якщо б це відбувалося в Тулі чи Саранську. Ви прочитаєте той самий вираз і на обличчі цього офіцера, який проходить повз у бездоганно білих рукавичках, і на обличчі матроса, який курить, сидячи на барикаді, і на обличчях робітників-солдат, що чекають зі своїми носилками на сходах колишнього клубу, і на обличчі ось тієї дівчини, яка, боячись намочити свій рожевий халат, перестрибує вулицю по камінцях.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]