Цей офіцер розповість вам, але тільки якщо ви його запитаєте, про бомбардування 5 числа, він розповість вам, як можна було використовувати лише одну гармату в його батареї, а з усіх артилеристів, які її обслуговували, залишилося лише вісім, і як, тим не менш, наступного ранку, 6 числа, він вистрілив з усіх гармат; він розповість вам, як бомба впала на земляну хатину моряка 5-го числа і вбила одинадцять чоловік; він вкаже тобі з амбразур ворожі батареї та окопи, які віддалені від цього пункту не далі як на тридцять-сорок сажнів. Але я боюся, що під впливом свистучих куль ви можете висунутися з амбразури, щоб побачити противника; ти нічого не побачиш, а якщо щось побачиш, то дуже здивуєшся, що та біла кам’яна стіна, яка так близько до тебе і з якої клубами здіймається білий дим, — що та біла стіна — ворог — він, як кажуть солдати й матроси.
Цілком можливо навіть, що морський офіцер захоче зробити один-два постріли у вашій присутності з марнославства чи просто для власного задоволення. «Пошліть капітана та його екіпаж до гармати», — і чотирнадцять матросів жваво й весело підходять до гармати й заряджають її — один запихає люльку до кишені, інший жує печиво, ще один стукає каблуками по помосту.
Поспостерігайте за обличчями, поставою, рухами цих чоловіків. У кожній зморшці цього засмаглого обличчя, з його високими вилицями, в кожному м'язі, в широті цих плечей, у кремезності цих ніг, взутих у величезні чоботи, у кожному спокійному, твердому, виваженому жесті видно ці головні риси, що становлять силу Росії, — простоту і прямолінійність; але тут, на кожному обличчі, тобі здається, що небезпека, нещастя і...
Страждання війни, на додаток до цих основних характеристик, залишили сліди свідомості особистої цінності, емоцій і піднесених думок.
Враз жахливий рев, який стрясає не тільки ваші органи слуху, але й усе ваше єство, вражає вас так, що ви тремтите всім тілом. Тоді ви чуєте віддалений вереск пострілу, який йде своїм курсом, і густий пороховий дим приховує від вас платформу та чорні постаті матросів, які рухаються по ній. Ви чуєте різні репліки моряків щодо цього пострілу, і ви бачите їхню жвавість і прояв почуття, якого ви, мабуть, не очікували побачити, — почуття злоби, помсти ворогові, що таїться в душі кожної людини. ** Він влучив у саму амбразуру; воно, здається, вбило двох чоловіків — бач, вони їх винесли! "чуєте ви в радісному вигуку." І тепер вони сердиться; вони стрілятимуть по нас прямо», — каже хтось; і, власне, незабаром після того, як ви побачите спалах попереду й дим; вартовий, який стоїть на бруствері, кричить: «Кан-нон!» «І тоді м’яч з криком пролітає повз вас, вдаряється об землю й розсипає на неї зливу бруду та каміння.