Трохи далі ви бачите старого солдата, який змінює білизну. Його обличчя й тіло коричнево-коричневого кольору, худі, як скелет. У нього зовсім немає руки; він був відрізаний на плечі. Він сидить, не спавши, виправляється; але з його тупого, мов трупа погляду, його жахливої сухорлявості та зморшок на обличчі ви бачите, що він — істота, яка страждала найкращу частину свого життя.
З іншого боку ви бачите в ліжку бліде, стражденне і ніжне обличчя жінки, на щоці якої грає гарячковий рум'янець.
«■ Це наша маленька матроска, якій бомба влучила в ногу 5 числа», — каже вам ваш гід. *' Несла чоловікові обід до нього в бастіон».
«Це ампутували?»
«Відрізали вище коліна».
Тепер, якщо ваші нерви міцні, пройдіть через двері зліва. Там перев'язують, роблять операції. Там ви побачите лікарів із закривавленими руками до ліктя, з блідими, суворими обличчями, зайнятими біля ліжечка, на якому, з широко розплющеними очима й вимовляючи, як у маренні, незв’язні, часом прості й зворушливі слова, лежить під дією хлороформу поранений: Лікарі зайняті огидною, але благодійною справою ампутації. Ви бачите, як гострий зігнутий ніж в’їжджає в здорове біле тіло, ви бачите, як поранений раптом приходить до тями з пронизливим криком і прокльонами, ви бачите, як військовий хірург кидає ампутовану руку в куток, ви бачите іншого пораненого, який лежить на підстилці в тій самій квартирі, судомно зморщується і стогне, дивлячись на операцію свого товариша, не стільки від фізичного болю, скільки від фізичного болю. від моральних тортур очікування. — Ви бачите страшні, хвилюючі душу сцени; ви дивитесь на війну, не з її звичайного, прекрасного та блискучого боку, з музикою та барабанним дрібом, з
1
майорять прапори й скачуть генерали, але ти бачиш війну в її реальній фазі — у крові, у стражданнях, у смерті.
Вийшовши з цього дому болю, ви безпомилково відчуєте відчуття насолоди, повніше вдихнете свіже повітря, відчуєте задоволення у свідомості свого здоров'я, але, в той же час, від виду цих страждань ви витягнете свідомість своєї нікчемності, і ви спокійно і без будь-якої нерішучості підете до бастіону.
«Що означають смерть і страждання такого нікчемного хробака, як я, у порівнянні з такою кількістю смертей і такими великими стражданнями}» Але вид ясного неба, яскравого сонця, чудового міста, відкритої церкви та солдатів, що рухаються в різних напрямках, незабаром повертає ваш розум до його нормального стану легковажності)^, дріб’язкових турбот і поглинання лише сьогоденням.