море, вкрите кораблями та човнами, що гойдаються на регулярній хвилі, і білі будівлі міста, і люди, які рухаються його вулицями. По воді доносяться звуки якогось старого вальсу, який грає полковий оркестр на бульварі, і звуки стрілянини з бастіонів, що дивно перегукуються з ними.
РОКУ.
Минуло вже шість місяців, як перше гарматне ядро просвистіло з бастіонів Севастополя і виорало землю в ділах ворожих, і з того дня тисячі бомб, гарматних і рушничних ядрів безперестанку летіли з бастіонів в окопи і з окопів у бастіони, і ангел смерті не переставав над ними витати.
Тисячі людей були розчаровані в задоволенні своїх амбіцій; тисячі зуміли задовольнити своє, опухши від гордості; тисячі спочивають в обіймах смерті. Скільки було червоних трун і брезентових балдахінів! І все ті самі звуки лунають від бастіонів, і досі ясними вечорами французи з табору мимоволі дивляться на жовті борознасті бастіони Севастополя, на чорні постаті наших моряків, що рухаються по них, і розраховують.
амбразури та залізні гармати, які сердито виступають з них; старший офіцер все ще дивиться в підзорну трубу з висоти телеграфної станції на темні фігури французів біля своїх батарей, на їхні намети, на колони, що рухаються над зеленим пагорбом, і на клуби диму, що виходять з окопів, — і натовп людей, утворений із різнорідних рас, усе ще тече натовпами з різних сторін, з таким самим запалом, як завжди, і з бажаннями. відрізняючись навіть більше, ніж їхні раси, до цього фатального місця. І невирішене дипломатами питання досі не вирішене порохом і кров'ю.
II.
На бульварі обложеного міста Севастополя, неподалік від павільйону, грав полковий оркестр, і вулицями весело рухалися юрби військових і жінок. Яскраве весняне сонце зійшло вранці над творами англійців, промайнуло над бастіонами, потім над містом, над Миколаївськими казармами і, освітлюючи всіх однаково весело, тепер занурилося в синє і далеке море, яке, коли гойдалося в спокої, освітлювалося сріблястим блиском.
Високий, досить згорблений піхотний офіцер, який натягував на руку рукавичку, якщо не зовсім білу, то навіть пристойну, вийшов з однієї з невеличких морських будиночків, побудованих ліворуч від Морської* вулиці, і, задумливо втупивши очі в землю, пішов схилом на бульвар.
Вираз домашнього лічильника цього офіцера
* Море.