17. Septimo, вільний голос дворянства є делікатною річчю в нашій країні, але ніхто не повинен бути таким любителем власної думки, щоб не підкорятися почуттям цілої провінції et ponderationi, тому що це була б та сама диктатура, мандат і едикт, яким потрібно було лише підкорятися і не слід тлумачити, але в нашому випадку це sancitum, з яким ми погоджуємося forma regulari, а не кожен contra omnes запропонує, скільки субсів буде confoederatione.
18. Octavo, є військові суди, тому що вони повинні бути propter terrorem exorbitantium у кожному таборі. Отже, якщо хтось буде визнаний ex suo delicto, нехай буде суджений de sua
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
19. Ноно, з погрозами та проханнями, donation et spes futuri lucri, це те, чим граються non genorosi animi польської шляхти, і якщо хтось так відчував, нехай задовольняється effectibus talium mediorum. Але це все irreale, тому non quadrat до обіцянки нашого воєводства, тому що ми самі є воєводство, ми не шукаємо множинності, тому що вона є і має бути з нами, якщо комусь не потрібно використовувати такі методи для просування своїх інтересів.
20. Децимо, хоругву львівської землі, під час загального повстання мав би підняти шляхтич, це його мунус, але не для себе, бо він сам не буде її воювати без нас, братів, а тепер коли б прапороносець ВІМці львівський своїми коштами поставив хоругву, бо мав би, але тимчасом має в руках добрий вадимоній, то весь тенон львівської землі. Тому, якщо він приєднався до своєї думки задля дружби і спорідненості з IMci пана Улінського, але він не повинен був поводитися з воєводством так грубо, щоб він узяв собі прапор один і istis modis solvere народного ополчення, бо це було б справжнім convulsio legum et eversio status.
21. Undecimo, воєводські поплічники є компетентними ex sancitis воєводства non in oppresionem Hberi veto, тому що ті, хто не сидить у колі з нами, але, можливо, et iure belli, вони повинні мати свого командира, і це їхній ius ad rem охороняти матір хоругв, тому WIMci пан Марцін Манастерський, хелмський мисливець non ad quosvis illicitos ausus, тому що характер цього чоловіка заслуговує і розміщений у нашому воєводстві, non meretur tantum malevolorum epitetum, але в звичайній військовій манері, щоб рухатися в справі exercitation, urgence et ad licitam naturalem defensionem cuique munus suum exercendo, він не порушив нічого проти розпорядження нашого воєводства і вчинив невинний vexatur impostura.